З Днем Свободи!

[zamkovyi]

В моїй свідомості це було наче зовсім нещодавно, а виявляється вже минуло 8 років.


Вже немає, на жаль, в Черкасах тих ялинок і, на щастя, того Леніна.

Штаб черкаського майдану:

Перші 3 фотографії зроблені 12 грудня 2008, коли я приїхав з Києва (де працював) до сім’ї у Черкаси.
А Революцію я зустрів у Києві. Київських фото, на жаль, в мене майже немає, оскільки тоді було не до фотографування.
Щовечора після роботи ходив на Майдан. В банку, що належав спонсору СДПУ(о) Плужникову, погрожували звільненням "всєх, каво увідім на майданє". Як виявилося згодом, більшість колег, як і я, Майдан не ігнорували. :)
Пам’ятаю ту неповторну атмосферу Майдану, яка надихала приходити знову і знову. Пам’ятаю дух Братерства, Патріотизму і Свободи, що об’єднував нас тоді. Пам’ятаю Київ у помаранчевих стрічках.
Пам’ятаю Хрещатик у наметах.

І намет Того, Хто Був Би з Нами.


З Днем Свободи!

Comments

[mandrivnic.livejournal.com]

Дякую за пост!Наче бальзам на душу)Зараз вже не віриться,що таке могло бути...
І вже 8 років болота...

[zamkovyi.livejournal.com]

Дякую!
То було пробудження суспільства, після чого воно вже не могло бути таким, як до Майдану. Тому що відчули свободу.
І хоча наступні 8 років не дали багатьом надіям справдитись, але поштовх для розвитку суспільства був величезний.

[mandrivnic.livejournal.com]

Пам'ятаю,в 2004,коли я працював в рекламному агенстві,ситуація з майданом була цілком протилежною:наш шеф своїх працівників буквально виганяв на майдан.Не хотіли йти і все,навіть в робочий час!Не те,щоб були проти революції,ні.Просто воліли сидіти в офісі і в інтернеті "підтримувати" майдан з теплого офісу.Ходили нас на майдан одиниці...

[smijana.livejournal.com]

дякую, чудові фото!
..для мене самим напевне пам'ятним був день коли я пішла "на годинку" вранці до роботи.. а опинилася під вечір поміж обрізаних на зиму кущів троянд у Мар'їнському парку перед ВР у кількасоттисячному натовпі, вийти з якого не вийшло би при всьому бажанні.. в той час як Ющенко складав "крамольну" присягу біля Юхновського з євангелієм.
А поряд зі мною були молоді чоловіки з Одеси і Кіровограда. Одесит телефонує "Что у вас там по тб показывают? "Лебединое озеро"? - ну понятно.." :)) І таке було почуття однієї величезної родини, така ввічливість, доброта, взаємопідтримка, бажання щастя своїй державі.. вже я ніби так люблю Україну, а лише тоді відчула її ВСЮ - через тих людей які приїхали з самих різних кууточків, перемішали свої вимови і діалекти, і дали мені відчуття єдиного народу який прагнув свободи і нормального, чесного життя.
І це відчуття саме по собі - безцінне. І наслідки його ще досі є, бо свою справу те що сталося, зробило, і вже так після того не буде як було ДО того. Люди все-таки змінилися і зрозумілм що коли що.. було б за кого, а вони його випхають нагору і свої права відстоять.

[zamkovyi.livejournal.com]

Цілком згоден!

[dniprovych.livejournal.com]

друга фотка шикарна )

[zamkovyi.livejournal.com]

Дякую!

[rbrechko.livejournal.com]

Гм, а я намету Гонгадзе не пригадую.

[rbrechko.livejournal.com]

Лєнін над ялинкою з тризубом - це феєрично :)

[odziuba.livejournal.com]

Дякую, нагадали, я тоді працював в університеті викладачем, студенти з пар тікали на майдан, а викладачі, і я в тому числі, після роботи туди йшли. Пройшло вже вісім років, аж не віриться.

[lesadko.livejournal.com]

Сама в шоці, що 8 років пройшло... Тільки по фото і можна здогадатись:))
Чомусь дійсно було не до фото в ті дні. Я все-таки в якийсь день взяла фотоапарат на Майдан, але знімати багато не вийшло:)) Це були найкращі часи в нашому житті.

А взагалі я думаю: дивний народ, українці, адже можемо, коли хочемо, і куди воно потім дівається-ховається все це наше піднесення, доброта, щирість, братерство, радість від один одного? Але це ж було! це ж не наснилось всім! Що ж зараз всі поховалися та поховали свої громадянські почуття? Так, питання риторичне, відповіді на нього немає - сама знаю.

[haidamac.livejournal.com]

і Діма такой маладой... :)))
пригадую і ту помаранчеву ялинку, і київський Майдан. Наче вчора...

[ukraineson.livejournal.com]

Ех, були часи:)
Теж пам'ятаю, як в Харкові в універі зайшов до викладацької і всі викладачі дивилися тіві, 5 канал, мабуть. А там виступала Юля із її запалом, ну ви розумієте про що я:). І тут всі заспівали гімн, по тіві. В мене аж мурахи по шкірі побігли.
Потім на наступний день пішов на майдан - площу Свободи. І звідти багатотисячним натовпом, правильніше сказати людом, бо то були саме ЛЮДИ, по Сумській із гаслами. Особливо запам'яталося мені "Харків - не Донецьк".