![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
zamkovyiНа відміну від багатьох співгромадян, що ледь не щоліта бувають у Криму, до вересня цього року в нашій родині тільки Олена мала ще з радянських часів фотокартку в стилі «я на віслюку на березі Чорного моря». Інші двоє, а саме я і Тарас, таких або схожих фотокарток не мали, іншими словами в Криму ніколи не були.
Якби не випадковість, яка насправді мабуть була закономірністю, Крим залишався б і надалі для нас terra incognita.
Ще о 21-й 31 серпня ми збирали речі їхати в Вінницьку область, а наступного дня опинились в Криму.
У підсумку – 5 днів, сповнених незабутніх вражень, 2500 км автошляхів і зібрана повна колекція акційних моделей Ferrari (у кого є діти і хто заливає shell зрозуміє, про що я), розвіяні міфи і бажання повернутися наступного року.
Протягом 5 днів ми з Тарасом вперше в житті поплавали у Чорному морі, побачили Ханський палац і печерне місто Чуфут-Кале у Бахчисараї, роздивились Херсонес і погуляли вечірньою набережною Севастополя, здивувалися генуезькій фортеці у Судаку та пройшлися тропою Голіцина у Новому Світі, побували в найбільшій мечеті в Криму та діючій кенаса у Євпаторії…
Нижче карта нашої подорожі Кримом:
Про цю нашу подорож і піде мова в цьому та наступних постах.
Поїхати в Крим давно хотілося, особливо як придбали автівку. До того відлякували потяги з відсутніми квитками та невизначеність відпустки. Про те, що в Крим ми таки збиралися, свідчить невипадковий факт придбання влітку спец видання Фокусу «Весь Крим» та планування відпустки на вересень, останній вільний вересень перед школою. Разом з тим Крим відлякував негативними міфами, що склалися зі слів знайомих, інформації ЗМІ:
- житло дороге, оскільки курортна зона
- Крим завішаний триколорами, на кожному кроці москальська військова база;
- Житло треба бронювати заздалегідь, раптової поїздки не вийде
Разом вказані негативні моменти робили подорож у Крим віддаленою перспективою.
Тому станом на 31 серпня – останній робочий день перед початком тижневої відпустки в мене був складений план подорожі у західному напрямку: Вінницька область – Хмельницька – Чернівецька. Складений маршрут, зібрана інформація про цікаві місця, складений перелік необхідних у подорожі речей. Аж раптом о 10-й вечора мені потелефонував дружбан, в якого не склалося з поїздкою у Туреччину. Він з дружиною запропонували разом поїхати в Крим, розділивши вартість бензину. Вони знали, де є вільні місця, отже ризику залишитися без ночівлі не було, також істотна економія! Крім того ось така авантюра сама по собі здавалася привабливою. О 21-й ти ще збираєш речі на Вінниччину, а о 22-й круто змінюєш свої плани.
О 5.30 ранку ми з друзями намагалися утрамбувати багажник Ф’южа, оскільки речей виявилось забагато… Трошки довелося пасажирам тримати на колінах. Нарешті ми вирушаємо в напрямку Криму, пункт призначення – Миколаївка. Особливий кайф це робити саме 1-го вересня, під такий та схожий музон:
Подивившись поради на автофорумах, вирішив їхати з Черкас на Кривий Ріг і далі на Крим. В принципі цей варіант сподобався – дорога загалом виявилась непогана. Відстань від Черкас до Миколаївки склала близько 680 км або 10 годин. Завдячуючи гарній компанії в дорозі сумувати/засинати не довелося. В Кривому Розі бачили яскраво рожевий дим з труб якогось підприємства. Після побаченого згадали, що там жахлива екологія, тому їхали містом без забору повітря ззовні :). Також помітили знаки метро на зупинках трамваю. Потім дізнався, що то таки метро (включає наземні та підземні ділянки), але рухомий склад – трамваї.
У Херсонській області зупинилися біля продавців кавунів. Ціна 35 коп за кг була ду-у-уже привабливою, проте більше 2-х кавунів взяти не змогли, з вільних місць в машині залишалося тільки в мене під ногами, але пасажири не ризикнули :). В Криму ці кавуни так і не встигли з’їсти, тому вони приїхали аж в Черкаси, до речі класні були кавуни, таких смачних цього літа не купували.
Після 10-годинного автомарафону нарешті ми в Миколаївці – селищі на західному узбережжі Криму, про яке я до цього ніколи не чув. До речі від Сімферополя до нього веде гарна дорога. Саме селище нас не цікавило, їхали в готельне містечко, що розташовано за адресою вул. Чудєсная. Про всяк випадок GPS координати: N44⁰57’40.9’’ E033⁰36’27.6’’
Містечко являє собою пряму вуличку з будиночками з обох сторін. Досить презентабельні різнопланові 2-3 поверхові міні-готелі, оточені красивими газонами з квітів, кущів і невеликих дерев.
Конкуренція в дії: кожний власник намагається привабити постояльців – тому всі будиночки красиві, а газони наче тільки з конкурсу ландшафтного дизайну.
За порадою друзів ми почали оглядати всі будинки, щоб вибрати оптимальний варіант. Після півгодини оглядин ми нарешті зупинили свій вибір, причому друзі в одному готелі, а ми в другому, де нас привабило 3-тє місце для дитини безкоштовне + інтернет. Нормальний такий wi-fi, що дозволяв без проблем слухати інет радіо. Номер з усіма зручностями коштував 200 грн за добу. Друзі відмітили, що в сезон ціни вищі (першого вересня як раз сезон закінчився) і домовлятися про готель краще заздалегідь. Що не сподобалося, так це дорога їжа. Харчуватися можна в кафе власного готелю, або будь-якого іншого. Середній чек виходив близько 130 грн… При тому, що порція картопляного пюре (не смачного!) коштувала 15 грн. Але пам’ятаючи негарний досвід отруєння у поїздці на західну Україну минулого року, намагалися брати найбільш безпечне і в той же час смачне, щоб у малого не з’явився ацетон. У підсумку проблем зі шлунком не мали… Є поруч з містечком ринок, на якому відмітив ціну на кавуни 1,5 грн (в сусідній області по 35 коп). Ринок для туристів :)
Закінчується вуличка ротондою.
За нею пляж, з дрібними камінчиками різної форми та кольору. Тарасу дуже подобалося вишукувати якісь цікаві камінці. Дно відразу глибоке, але завдяки надувними нарукавникам ми не боялися за Тараса, який з задоволенням плавав. Містечко відгороджено від селища, заїзд тільки за перепустками. Серед мешканців переважали люди за 40-50, діти тільки дошкільного віку, переважна більшість людей російськомовні. Ми з Оленою принципово розмовляли українською, персонал готелю, в якому ми заселилися, відповідав нам взаємністю :).
Слід зазначити, що в день приїзду як раз погіршилася погода, часом був дощ, тому увечері поплавати у Чорному морі не довелося. Наступного ранку ми буквально побігли до пляжу, але побачили там наступну картину:
Сильний вітер і хвилі не давали шансу поплавати цього дня. Тим не менш ми дуже хотіли в море, хоча б ноги помочити. І я помочив.
Аж занадто, клацнувши по фото нижче, можна роздивитися цього «Афродіта в піні». :)
Переконавшись, що пляжу сьогодні не буде, ми вирішили розпочати культурну програму і поїхати у Бахчисарай. Про це – наступного разу.
Якби не випадковість, яка насправді мабуть була закономірністю, Крим залишався б і надалі для нас terra incognita.
Ще о 21-й 31 серпня ми збирали речі їхати в Вінницьку область, а наступного дня опинились в Криму.
У підсумку – 5 днів, сповнених незабутніх вражень, 2500 км автошляхів і зібрана повна колекція акційних моделей Ferrari (у кого є діти і хто заливає shell зрозуміє, про що я), розвіяні міфи і бажання повернутися наступного року.
Протягом 5 днів ми з Тарасом вперше в житті поплавали у Чорному морі, побачили Ханський палац і печерне місто Чуфут-Кале у Бахчисараї, роздивились Херсонес і погуляли вечірньою набережною Севастополя, здивувалися генуезькій фортеці у Судаку та пройшлися тропою Голіцина у Новому Світі, побували в найбільшій мечеті в Криму та діючій кенаса у Євпаторії…
Нижче карта нашої подорожі Кримом:
Про цю нашу подорож і піде мова в цьому та наступних постах.
Поїхати в Крим давно хотілося, особливо як придбали автівку. До того відлякували потяги з відсутніми квитками та невизначеність відпустки. Про те, що в Крим ми таки збиралися, свідчить невипадковий факт придбання влітку спец видання Фокусу «Весь Крим» та планування відпустки на вересень, останній вільний вересень перед школою. Разом з тим Крим відлякував негативними міфами, що склалися зі слів знайомих, інформації ЗМІ:
- житло дороге, оскільки курортна зона
- Крим завішаний триколорами, на кожному кроці москальська військова база;
- Житло треба бронювати заздалегідь, раптової поїздки не вийде
Разом вказані негативні моменти робили подорож у Крим віддаленою перспективою.
Тому станом на 31 серпня – останній робочий день перед початком тижневої відпустки в мене був складений план подорожі у західному напрямку: Вінницька область – Хмельницька – Чернівецька. Складений маршрут, зібрана інформація про цікаві місця, складений перелік необхідних у подорожі речей. Аж раптом о 10-й вечора мені потелефонував дружбан, в якого не склалося з поїздкою у Туреччину. Він з дружиною запропонували разом поїхати в Крим, розділивши вартість бензину. Вони знали, де є вільні місця, отже ризику залишитися без ночівлі не було, також істотна економія! Крім того ось така авантюра сама по собі здавалася привабливою. О 21-й ти ще збираєш речі на Вінниччину, а о 22-й круто змінюєш свої плани.
О 5.30 ранку ми з друзями намагалися утрамбувати багажник Ф’южа, оскільки речей виявилось забагато… Трошки довелося пасажирам тримати на колінах. Нарешті ми вирушаємо в напрямку Криму, пункт призначення – Миколаївка. Особливий кайф це робити саме 1-го вересня, під такий та схожий музон:
Подивившись поради на автофорумах, вирішив їхати з Черкас на Кривий Ріг і далі на Крим. В принципі цей варіант сподобався – дорога загалом виявилась непогана. Відстань від Черкас до Миколаївки склала близько 680 км або 10 годин. Завдячуючи гарній компанії в дорозі сумувати/засинати не довелося. В Кривому Розі бачили яскраво рожевий дим з труб якогось підприємства. Після побаченого згадали, що там жахлива екологія, тому їхали містом без забору повітря ззовні :). Також помітили знаки метро на зупинках трамваю. Потім дізнався, що то таки метро (включає наземні та підземні ділянки), але рухомий склад – трамваї.
У Херсонській області зупинилися біля продавців кавунів. Ціна 35 коп за кг була ду-у-уже привабливою, проте більше 2-х кавунів взяти не змогли, з вільних місць в машині залишалося тільки в мене під ногами, але пасажири не ризикнули :). В Криму ці кавуни так і не встигли з’їсти, тому вони приїхали аж в Черкаси, до речі класні були кавуни, таких смачних цього літа не купували.
Після 10-годинного автомарафону нарешті ми в Миколаївці – селищі на західному узбережжі Криму, про яке я до цього ніколи не чув. До речі від Сімферополя до нього веде гарна дорога. Саме селище нас не цікавило, їхали в готельне містечко, що розташовано за адресою вул. Чудєсная. Про всяк випадок GPS координати: N44⁰57’40.9’’ E033⁰36’27.6’’
Містечко являє собою пряму вуличку з будиночками з обох сторін. Досить презентабельні різнопланові 2-3 поверхові міні-готелі, оточені красивими газонами з квітів, кущів і невеликих дерев.
Конкуренція в дії: кожний власник намагається привабити постояльців – тому всі будиночки красиві, а газони наче тільки з конкурсу ландшафтного дизайну.
За порадою друзів ми почали оглядати всі будинки, щоб вибрати оптимальний варіант. Після півгодини оглядин ми нарешті зупинили свій вибір, причому друзі в одному готелі, а ми в другому, де нас привабило 3-тє місце для дитини безкоштовне + інтернет. Нормальний такий wi-fi, що дозволяв без проблем слухати інет радіо. Номер з усіма зручностями коштував 200 грн за добу. Друзі відмітили, що в сезон ціни вищі (першого вересня як раз сезон закінчився) і домовлятися про готель краще заздалегідь. Що не сподобалося, так це дорога їжа. Харчуватися можна в кафе власного готелю, або будь-якого іншого. Середній чек виходив близько 130 грн… При тому, що порція картопляного пюре (не смачного!) коштувала 15 грн. Але пам’ятаючи негарний досвід отруєння у поїздці на західну Україну минулого року, намагалися брати найбільш безпечне і в той же час смачне, щоб у малого не з’явився ацетон. У підсумку проблем зі шлунком не мали… Є поруч з містечком ринок, на якому відмітив ціну на кавуни 1,5 грн (в сусідній області по 35 коп). Ринок для туристів :)
Закінчується вуличка ротондою.
За нею пляж, з дрібними камінчиками різної форми та кольору. Тарасу дуже подобалося вишукувати якісь цікаві камінці. Дно відразу глибоке, але завдяки надувними нарукавникам ми не боялися за Тараса, який з задоволенням плавав. Містечко відгороджено від селища, заїзд тільки за перепустками. Серед мешканців переважали люди за 40-50, діти тільки дошкільного віку, переважна більшість людей російськомовні. Ми з Оленою принципово розмовляли українською, персонал готелю, в якому ми заселилися, відповідав нам взаємністю :).
Слід зазначити, що в день приїзду як раз погіршилася погода, часом був дощ, тому увечері поплавати у Чорному морі не довелося. Наступного ранку ми буквально побігли до пляжу, але побачили там наступну картину:
Сильний вітер і хвилі не давали шансу поплавати цього дня. Тим не менш ми дуже хотіли в море, хоча б ноги помочити. І я помочив.
Аж занадто, клацнувши по фото нижче, можна роздивитися цього «Афродіта в піні». :)
Переконавшись, що пляжу сьогодні не буде, ми вирішили розпочати культурну програму і поїхати у Бахчисарай. Про це – наступного разу.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 19 Nov 2010 22:04 (UTC)no subject
Date: 19 Nov 2010 22:16 (UTC)no subject
Date: 19 Nov 2010 22:18 (UTC)no subject
Date: 19 Nov 2010 22:22 (UTC)чого би це???
no subject
Date: 19 Nov 2010 22:28 (UTC)Хоча все ж таки там стільки гарних фоток. Треба все ж таки після Криму взятися. Хоча Крим зараз важко іде. 2 розповіді - то під час відпустки написані
no subject
Date: 19 Nov 2010 22:31 (UTC)ти ж не новини минулорічні висвітлювати будеш...
no subject
Date: 19 Nov 2010 22:34 (UTC)Ну добре, піду спати, щоб голова завтра не боліла під час написання нової Кримської історії... Чекатиму на історію від тебе! Ти ж насправді гарно розповідаєш, так що не обмежуйся фотками.
no subject
Date: 21 Nov 2010 20:11 (UTC)no subject
Date: 25 Nov 2010 14:31 (UTC)http://haidamac.livejournal.com/195672.html :)