Артем Чех - Район "Д"
Dec. 25th, 2019 23:25![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
zamkovyiКнига про Черкаси? Легенди району "Д"?
Коли вперше побачив цю книгу, я не надихнувся її купити. Ну що можна написати такого захоплюючого про наше глибоко провінційне місто?
Легенди я теж не дуже сприймаю, тому що не асоціюю себе з ними. Я живу в Черкасах вже 26 років, але я не народився тут, як втім і мої батьки, тому легенди Черкас 60-х - 80-х для мене - це щось "про них", а не "про нас". (Хоча, при будівництві школи в ПЗР на початку 80-х батько розміновував бомбу, що залишилися з ІІ Світової війни. Це окрема цікава історія, чим не легенда?
Район Д - це десь між Чорновола і проспектом Хіміків, там ще селилися зеки, і тому там підвищений рівень злочинності? Щось таке чув ще підлітком, але в тих місцях бував рідко, виріс ближче до центру, тому книга про інші, більш віддалені райони Черкас, такі як район "Д" або "Юго-запад", як звикли називати інший район Черкас - південно-західний, не здавалася мені близькою, а скоріше сприймалася як книга про інші Черкаси.
Саме через таке певне тематичне відчуження і зневіру в те, що про це місто "погорілого театру" можна щось вартісне написати, я спочатку проігнорував цю книгу.
А потім якось побачивши в фб стрічці в когось з френдів згадку про неї, вирішив "дати шанс".
ФБ стрічка... Це легкодоступне (тел завжди під рукою), легке чтиво, фактично сучасний телевізор, що займає вільний час між роботою, домашніми справами і сном, залишаючи мінімум шансів для книжок в моєму житті. Колись завзятий читач, що ковтав книги одну за одною, я й зараз вважаю себе книголюбом, відвідую Книжковий Арсенал, цікавлюся новинками, купую багато книг. Але правду кажучи, поступово перетворився на книгозбирача, що ризикує купити чергову книжку, яка вже є в домашній бібліотеці, а я просто забув про це!
Отже, сів за книгу. Короткі оповідання, легко читаються. Сповнені драматизму і дещо іронічні історії, знайомі назви вулиць й магазинів, але водночас - інші Черкаси, Черкаси з точки зору людини, що живе в поганому оточенні, власне і сам є частиною цього середовища. Щоправда про себе головний герой не так багато розповідає, зосереджуючи увагу на сусідах і знайомих, які б'ють, бухають, сидять, одружуються, заводять дітей, розводяться, вмирають. Героїв оповідань можна порівняти з картинами Пітера Брейгеля чи Босха, такі гротескні образи.
І таких героїв можна знайти повсюди, Черкаси виступили лише тлом для розповіді. Але тим не менш, мені не траплялося інша книга, яка так щільно вплела сюжет в канву нашого міста.
Згадуючи свою черкаську юність в 90-ті, я теж жив в таких п'ятиповерхівках, в дворах яких і досі стрьомно залишати машину на ніч через високу концентрацію чергової генерації наркоманської гопоти. Але я був на іншому боці барикад, і в мене інше ставлення до гопоти, не таке романтичне, як у автора.
Історії захоплюють, але чи не так, як плітки про сусідів, якими хтось вирішив з вами поділитися?
Крім того, як мешканцю Черкас, який колись поїхав до Києва, пожив там, попрацював і повернувся в затишні й комфортні Черкаси, позиція автора чи його героя, який втік до Києва, залишивши Черкаси в минулому житті, також не є близькою.
Але, попри всі "за" і "проти", що стосується мене особисто, ця книга перемогла Фейсбук, повернувши мене до читання художньої літератури. Якщо дивитися більш глобально, вона створила певний міф про Черкаси, про які не так часто почуєш на загальнодержавному рівні, і тут я можу лише подякувати автору і побажати книзі великих тиражів.
Коли вперше побачив цю книгу, я не надихнувся її купити. Ну що можна написати такого захоплюючого про наше глибоко провінційне місто?
Легенди я теж не дуже сприймаю, тому що не асоціюю себе з ними. Я живу в Черкасах вже 26 років, але я не народився тут, як втім і мої батьки, тому легенди Черкас 60-х - 80-х для мене - це щось "про них", а не "про нас". (Хоча, при будівництві школи в ПЗР на початку 80-х батько розміновував бомбу, що залишилися з ІІ Світової війни. Це окрема цікава історія, чим не легенда?
Район Д - це десь між Чорновола і проспектом Хіміків, там ще селилися зеки, і тому там підвищений рівень злочинності? Щось таке чув ще підлітком, але в тих місцях бував рідко, виріс ближче до центру, тому книга про інші, більш віддалені райони Черкас, такі як район "Д" або "Юго-запад", як звикли називати інший район Черкас - південно-західний, не здавалася мені близькою, а скоріше сприймалася як книга про інші Черкаси.
Саме через таке певне тематичне відчуження і зневіру в те, що про це місто "погорілого театру" можна щось вартісне написати, я спочатку проігнорував цю книгу.
А потім якось побачивши в фб стрічці в когось з френдів згадку про неї, вирішив "дати шанс".
ФБ стрічка... Це легкодоступне (тел завжди під рукою), легке чтиво, фактично сучасний телевізор, що займає вільний час між роботою, домашніми справами і сном, залишаючи мінімум шансів для книжок в моєму житті. Колись завзятий читач, що ковтав книги одну за одною, я й зараз вважаю себе книголюбом, відвідую Книжковий Арсенал, цікавлюся новинками, купую багато книг. Але правду кажучи, поступово перетворився на книгозбирача, що ризикує купити чергову книжку, яка вже є в домашній бібліотеці, а я просто забув про це!
Отже, сів за книгу. Короткі оповідання, легко читаються. Сповнені драматизму і дещо іронічні історії, знайомі назви вулиць й магазинів, але водночас - інші Черкаси, Черкаси з точки зору людини, що живе в поганому оточенні, власне і сам є частиною цього середовища. Щоправда про себе головний герой не так багато розповідає, зосереджуючи увагу на сусідах і знайомих, які б'ють, бухають, сидять, одружуються, заводять дітей, розводяться, вмирають. Героїв оповідань можна порівняти з картинами Пітера Брейгеля чи Босха, такі гротескні образи.
І таких героїв можна знайти повсюди, Черкаси виступили лише тлом для розповіді. Але тим не менш, мені не траплялося інша книга, яка так щільно вплела сюжет в канву нашого міста.
Згадуючи свою черкаську юність в 90-ті, я теж жив в таких п'ятиповерхівках, в дворах яких і досі стрьомно залишати машину на ніч через високу концентрацію чергової генерації наркоманської гопоти. Але я був на іншому боці барикад, і в мене інше ставлення до гопоти, не таке романтичне, як у автора.
Історії захоплюють, але чи не так, як плітки про сусідів, якими хтось вирішив з вами поділитися?
Крім того, як мешканцю Черкас, який колись поїхав до Києва, пожив там, попрацював і повернувся в затишні й комфортні Черкаси, позиція автора чи його героя, який втік до Києва, залишивши Черкаси в минулому житті, також не є близькою.
Але, попри всі "за" і "проти", що стосується мене особисто, ця книга перемогла Фейсбук, повернувши мене до читання художньої літератури. Якщо дивитися більш глобально, вона створила певний міф про Черкаси, про які не так часто почуєш на загальнодержавному рівні, і тут я можу лише подякувати автору і побажати книзі великих тиражів.
