![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
zamkovyiУ цьому тексті я повідаю про нашу подорож у місто Первомайський Харківської області, що відбулася менше місяця тому (тим не менш одяг вже здається дивним). Оскільки окрім самого Первомайська довелося відвідати ще й „околиці” у вигляді Харкова і Полтави, текст передбачається бути трилогією, хоча маючи негарний досвід починати про щось розповідати і забивати на продовженні, я за себе не ручаюсь. : )
Метою поїздки був Первомайський – райцентр у Харківській області... 31 тис осіб, статус міста з 1991 року, промислово пов’язане з залізницею, а ще більше з Хімпромом (майже сконав) – колишнім „градообразующим” державним підприємством, враховуючи, що в найкращі часи на ньому працювали до 10 тис осіб... Нічим непримітне місто. Хіба що декілька років тому були скандали з приводу відключення опалення в зв*язку з закриттям ТЕЦ Хімпрому. Тоді це вийшло на державний рівень, і на диво влада не допустила другого Алчевська – було побудовано мережу міні-котелень і зараз проблем з опаленням немає.
Власне кажучи їхали провідати родичів і ні на що особливе не сподівались... Тим не менше поїздка в підсумку мала позитивний ефект в плані розширення світогляду...
За площею місто досить величеньке – мікрорайони розташовані віддалено один від одного – тому можна сказати, що життєвого простору тут вистачає.
Незважаючи на економічну кризу і конання колишнього основного підприємства в місті вистачає автівок, які практично не зберігаються як в Черкасах у дворах, а в переважній більшості стоять на майданчиках для авто – причому ті мають навіси (один майданчик має покриття десь на 90% площі), чого я не бачив в Черкасах. Майже всі під’їзди в будинках мають домофони, причому за них треба платити щомісячну плату за обслуговування – 5 грн. З одного боку – це непогано, тому що як в нас в під’їзді зламався дотягувач двері – мешканці дуже довго збиралися щось зробити. А тут приїде сервісна служба і все полагодить. З іншого боку – на прикладі під’їзду родичів переконався, що коли хтось авансом одержує кошти він діє наче типовий РЕУ – тобто не докличешся... Отже сумніваюсь, що таке ноу-хау є корисним для мешканців...
В спілкуванні з місцевими розвіявся міф про тотальну російськомовність місцевого населення. Пару разів (в магазині, на парковці) люди перші зверталися до мене українською, хоча безперечно російська значно переважає.
Посеред мікрорайону непоганий (і просторий, як і все місто) дитячий майданчик – з нормально заасфальтованими широкими доріжками навколо, на яких можна дітям без проблем кататися на самокатах, не заважаючи пешеходам і не ризикуючи потрапити під авто...
В Черкасах такого місця немає – хіба що в Соснівці (Парк 50-річчя), але покриття там має задовільний стан.
Через дорогу навпроти дитячого майданчика – будівля, здогадайтеся, що в ній?
Навряд чи здогадаєтесь, оскільки це – музична школа... Будівля напевне мала партійне призначення, але партія сконала.... Зараз на будівлю претендує мерія, яка розташована в комплексі будівель, де разом існують і продуктовий магазин, і перукарня, і секонд-хенд. Але поки виселити школу не вдається.
В місті присутні атрибути радянської епохи, які в Черкасах не побачиш – наприклад профіль Леніна на даху будинку.
В будинку „з Леніним на даху” є продуктовий магазин... Змінювалися власники магазина, змінювалися назви магазину, але в народі він так і називається „мавзолей”.
Біля магазина „АТБ” стоїть доглянутий рекламний щит „Ленін”, який, судячи з зовнішнього вигляду, постійно підфарбовується...
Дякуючи довіднику „Восточная Украина” видавництва „Ваклер” ми дізналися, що десь неподалік в населеному пункті Олексіївка є земляна фортеця Української укріпленої лінії (1731 рік, будувалася проти набігів татар), що добре збереглася. Виявилося, що це зовсім поруч - в 10 хвилинах їзди. Земляних фортець ми ніколи не бачили, тож нам було цікаво. Фортеця являє собою 5-метрові вали у формі квадрату з ромбовидними бастіонами в кутах. Пройшлися по верхівці валу разом з дітьми і Ваклером в руках...
Неподалік від міста надибали ще одну цікаву атракцію – Спасів Скит (відновлена каплиця) поруч із залізничними рейками... В цьому місці колись перевернувся потяг з Олександром ІІІ, який залишився живий і на честь цього був побудований чудовий храм в ім'я Христа Спасителя Преславного Преображення і каплиця.
Усюди розповідається про те, хто і коли побудував, хто і коли відбудував (Південна залізниця, щоправда лише каплицю), а от про те, хто знищив якось розпливчато.
Далі історія, яка переписується з сайту на сайт: „Во время Великой Отечественной войны храм был взорван, а часовня повреждена.” Напрошується думка, що це фашисти зробили, але трохи бентежить відсутність точного визначення винуватців. Поспілкувався з жіночкою, що вийшла з каплиці – виявилося, що таки свої після німців прийшли і підірвали... При спробі спровокувати жінку питанням „как вы думаете, зачем коммунисты уничтожали церковь”, жіночка відповіла питанням „а вы как думаете?” і далі „вот и я не знаю”… Отже підфарбовуємо Леніна і „забуваємо” хто нищив церкви.
Неподалік від Скиту побачили отаку чудернацьку назву підприємства, що виявилося племзаводом.
Коли вже залишали Первомайській район – пощастило помилуватися галявинами пролісків, які синіми плямами майоріли вздовж узбіччя.
Підсумовуючи скажу, що поїздка виявилася значно цікавішою ніж ми очікували. Навіть досить провінційні райони мають що показати мандрівникові.
Метою поїздки був Первомайський – райцентр у Харківській області... 31 тис осіб, статус міста з 1991 року, промислово пов’язане з залізницею, а ще більше з Хімпромом (майже сконав) – колишнім „градообразующим” державним підприємством, враховуючи, що в найкращі часи на ньому працювали до 10 тис осіб... Нічим непримітне місто. Хіба що декілька років тому були скандали з приводу відключення опалення в зв*язку з закриттям ТЕЦ Хімпрому. Тоді це вийшло на державний рівень, і на диво влада не допустила другого Алчевська – було побудовано мережу міні-котелень і зараз проблем з опаленням немає.
Власне кажучи їхали провідати родичів і ні на що особливе не сподівались... Тим не менше поїздка в підсумку мала позитивний ефект в плані розширення світогляду...
За площею місто досить величеньке – мікрорайони розташовані віддалено один від одного – тому можна сказати, що життєвого простору тут вистачає.
Незважаючи на економічну кризу і конання колишнього основного підприємства в місті вистачає автівок, які практично не зберігаються як в Черкасах у дворах, а в переважній більшості стоять на майданчиках для авто – причому ті мають навіси (один майданчик має покриття десь на 90% площі), чого я не бачив в Черкасах. Майже всі під’їзди в будинках мають домофони, причому за них треба платити щомісячну плату за обслуговування – 5 грн. З одного боку – це непогано, тому що як в нас в під’їзді зламався дотягувач двері – мешканці дуже довго збиралися щось зробити. А тут приїде сервісна служба і все полагодить. З іншого боку – на прикладі під’їзду родичів переконався, що коли хтось авансом одержує кошти він діє наче типовий РЕУ – тобто не докличешся... Отже сумніваюсь, що таке ноу-хау є корисним для мешканців...
В спілкуванні з місцевими розвіявся міф про тотальну російськомовність місцевого населення. Пару разів (в магазині, на парковці) люди перші зверталися до мене українською, хоча безперечно російська значно переважає.
Посеред мікрорайону непоганий (і просторий, як і все місто) дитячий майданчик – з нормально заасфальтованими широкими доріжками навколо, на яких можна дітям без проблем кататися на самокатах, не заважаючи пешеходам і не ризикуючи потрапити під авто...
В Черкасах такого місця немає – хіба що в Соснівці (Парк 50-річчя), але покриття там має задовільний стан.
Через дорогу навпроти дитячого майданчика – будівля, здогадайтеся, що в ній?
Навряд чи здогадаєтесь, оскільки це – музична школа... Будівля напевне мала партійне призначення, але партія сконала.... Зараз на будівлю претендує мерія, яка розташована в комплексі будівель, де разом існують і продуктовий магазин, і перукарня, і секонд-хенд. Але поки виселити школу не вдається.
В місті присутні атрибути радянської епохи, які в Черкасах не побачиш – наприклад профіль Леніна на даху будинку.
В будинку „з Леніним на даху” є продуктовий магазин... Змінювалися власники магазина, змінювалися назви магазину, але в народі він так і називається „мавзолей”.
Біля магазина „АТБ” стоїть доглянутий рекламний щит „Ленін”, який, судячи з зовнішнього вигляду, постійно підфарбовується...
Дякуючи довіднику „Восточная Украина” видавництва „Ваклер” ми дізналися, що десь неподалік в населеному пункті Олексіївка є земляна фортеця Української укріпленої лінії (1731 рік, будувалася проти набігів татар), що добре збереглася. Виявилося, що це зовсім поруч - в 10 хвилинах їзди. Земляних фортець ми ніколи не бачили, тож нам було цікаво. Фортеця являє собою 5-метрові вали у формі квадрату з ромбовидними бастіонами в кутах. Пройшлися по верхівці валу разом з дітьми і Ваклером в руках...
Неподалік від міста надибали ще одну цікаву атракцію – Спасів Скит (відновлена каплиця) поруч із залізничними рейками... В цьому місці колись перевернувся потяг з Олександром ІІІ, який залишився живий і на честь цього був побудований чудовий храм в ім'я Христа Спасителя Преславного Преображення і каплиця.
Усюди розповідається про те, хто і коли побудував, хто і коли відбудував (Південна залізниця, щоправда лише каплицю), а от про те, хто знищив якось розпливчато.
Далі історія, яка переписується з сайту на сайт: „Во время Великой Отечественной войны храм был взорван, а часовня повреждена.” Напрошується думка, що це фашисти зробили, але трохи бентежить відсутність точного визначення винуватців. Поспілкувався з жіночкою, що вийшла з каплиці – виявилося, що таки свої після німців прийшли і підірвали... При спробі спровокувати жінку питанням „как вы думаете, зачем коммунисты уничтожали церковь”, жіночка відповіла питанням „а вы как думаете?” і далі „вот и я не знаю”… Отже підфарбовуємо Леніна і „забуваємо” хто нищив церкви.
Неподалік від Скиту побачили отаку чудернацьку назву підприємства, що виявилося племзаводом.
Коли вже залишали Первомайській район – пощастило помилуватися галявинами пролісків, які синіми плямами майоріли вздовж узбіччя.
Підсумовуючи скажу, що поїздка виявилася значно цікавішою ніж ми очікували. Навіть досить провінційні райони мають що показати мандрівникові.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 4 May 2010 10:09 (UTC)земляна фортеця вражає. я от таких ніколи не бачив.
і вапщє - цікаво
no subject
Date: 4 May 2010 16:52 (UTC)осилити таку кількість тексту про райцентр Харківської області... знімаю капелюха... ;)
no subject
Date: 4 May 2010 17:03 (UTC)no subject
Date: 8 May 2010 12:38 (UTC)no subject
Date: 15 May 2010 18:30 (UTC)no subject
Date: 15 May 2010 07:13 (UTC)no subject
Date: 15 May 2010 18:57 (UTC)no subject
Date: 15 May 2010 23:02 (UTC)