zamkovyi | Осінній Трахтемирів

20 жовтня мали нагоду знову побувати у легендарному, загадковому, неповторно красивому Трахтемирові.
Відправилися, щоб побачити Трахтемирівську золоту осінь. Також мали плани знайти кілька атракцій, які не побачили в першу поїздку.
Щось вдалося, щось ні, але приємні спогади залишилися, чим я і хочу поділитися у цьому записі.

Цього разу ми їхали 2-ма машинами: наша сім'я та

mandrivnic одним екіпажем, та сім'я друга

mandrivnicа у складі Віктора, Оксани та їхньої доньки Вікторії - другим.
Ранок зустрів нас густим туманом. Я навіть пожартував, що може не варто їхати далеко, аж у Трахтемирів, а піти в найближчий парк? Всеодно через туман видно буде лише передній план, в той час як неосяжні простори, що відкриваються з Трахтемирівських круч, сховаються в тумані. Звісно я жартував і сам собі не вірив, оскільки усі сайти прогнозу погоди, включно з accuweather.com, обіцяли сонячну погоду починаючи з 10-ї - 11-ї години ранку.
Їхали ми їхали, а туман все не розсіювався... Туман поглинув мальовничі яри, які ми фотографували на підступах до Трахтемирова у минулій поїздці.
Приїхавши на місце, ми не побачили жодної ознаки, жодного натяку на сонце. Туман у Трахтемирові здавався ще більш густим, накочувався хвилями, наче ми високо у горах потрапили у хмару.
Туман не туман, та оскільки вже приїхали, тож будемо роздивлятися та фотографувати Трахтемирів у тумані. Через мокру траву ноги замочили дуже швидко, але оскільки весь час рухалися, змерзнути не встигали.
Першим пунктом огляду стало знайоме за світлинами інших людей дерево-тризуб, неподалік від якого побудований мисливський будиночок (точніше комплекс будівель), що належить АТЗТ Трахтемирів. Щоб дістатися дерева, їхали асфальтною дорогою, поки її не перегородив зачинений шлагбаум і напис, що проїзд заборонено. Залишивши машини, далі пішли пішки.
Під вивіскою регіонального ландшафтного парку згадане АТЗТ, повна назва якого «Аграрно-екологічне об'єднання Трахтемирів», влаштувало мисливське господарство, обмеживши перебування сторонніх на своїй території. Згідно інтернет джерел, приватна структура сумнівним шляхом одержала частину земель державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів», не без участі і впливу нафтогазового олігарха Бакая. Таким чином, більшість історичних пам'яток опинилися на приватній території, про що відвідувачам нагадують розставлені усюди заборонні таблички. Бакай втік в Москву, але мисливська справа живе в надійних руках його товариша - Андрія Слоневського, відомого мисливця та рибалки.
Дерево, що стало своєрідним символом Трахтемирова:

З протилежного боку:

Тієї слави козацької повік не забудем. Трахтемирів - козацька столиця:

Будиночок на ЗП свідчить, що зараз Трахтемирів не козацька столиця, а скоріше мисливська.

Туманні краєвиди берега Дніпра:

Старовинний надгробний камінь. Можна чітко розпізнати рік - 1735.

Величезні кам'яні брили невідомого походження:

Неподалік старовинний хрест:

Далі ми попрямували в пошуках козацького кладовища, перегнавши машини назад до розвилки асфальтної і грунтової доріг, трохи проїхавши вглиб останньою.
В кінці запису будуть GPS координати, а зараз опишу дорогу до кладовища: прямувати грунтовою дорогою в напрямку колишнього піонертабору, біля колишнього футбольного поля повернути наліво в ліс, далі буде спуск в яр, потім підйом, і ви на місці.
На кладовищі можна побачити як старовинні хрести та надгробки козацьких часів,

так і більш сучасні поховання. Ряд могил, що напевно належать загиблим під час форсування Дніпра:

За даними київського музею ВВВ на Трахтемирівському (Букринському) півострові загинули близько 240 тисяч радянських солдатів. Загинули через примху Сталіна звільнити Київ до 7-го листопада. Багато загиблих - мешканці навколишніх сіл, "звільнених" радянськими військами, які негайно були призвані до лав радянської армії "спокутувати гріх" перебування на окупованій території. За спогадами учасників подій, яким пощастило вижити (читав колись в черкаській газеті), деяких селян посилали в атаку з палками замість гвинтівок, щоб лякати ворога. НКВСники з кулеметами в спину "підбадьорювали" смертників.
Масові жертви та фактична невдача в Букринській операції замовчувалися в радянські часи.
Найбільш сучасні поховання датуються 70-ми роками ХХ ст. Деякі могили доглянуті, тоді як більшість - забуті.
Деінде можна побачити залишки речей домашнього вжитку:

Осіннє павутиння:

Далі пішли в напрямку висоти 222 і хреста Ющенка, від якого відкриваються чудові краєвиди Дніпра.
Пройшли повз вже знайому оселю Скіфа:

Поки ми фотографували, дівчата мали нагоду поспілкуватися:

Десь на половині шляху до висоти 222 нас зустріла група людей в камуфляжі під керівництвом власника АТЗТ "Трахтемирів" - пана Слоневського, які були не надто раді нас бачити.
Було б непогано сфотати цю колоритну компанію, але не ризикнув, тож фото господаря з просторів інету:

В процесі діалогу на тему хто ми, звідки і навіщо, і як не раді бачити тут непроханих гостей, негативна тональність змінилася на помірно-позитивну, і нам дозволили продовжувати нашу фотопрогулянку.
Можна подякувати за це пану Слоневському, як і за те, що фактично законсервував територію Трахтемирова, рятуючи її від забудови котеджами київських (і не тільки) заможних "дачників".
Нелюбов пана Слоневського до непроханих гостей можна зрозуміти. Особисто бачив звіт одних безсовісних чуваків, які поводилися в Трахтемирові наче свині. Цього разу зустріли також групу мотоциклістів, що геть недоречно розривали спокій повітря ревом моторів, залишаючи сліди шин на вузеньких стежках.
На шляху до "висоти 222" або "триангуляра" - місця, якому деякі люди приписують містичні властивості, пофотографували мальовничі яри, прикрашені осіннім вбранням. Туман став у нагоді, оскільки в сонячний день сонце світило б прямо в об'єктив.

Досягли триангуляра, де

mandrivnic намагався зарядити фотік: :)))

Краєвид, що сподобався мені рік тому:

Цей знімок відділяє від попереднього 1 рік та 12 днів:

В цьогорічній поїздці осінніх фарб значно більше. Час ми обрали оптимальний (якщо не зважати на сіре небо :)))

Ось ми досягли берега Дніпра (неподалік - хрест Ющенка). Хоч Дніпро і ховався в тумані, ми не могли не зупинитися, помилуватися краєвидами навколо.

Командна світлина на згадку, не дарма ж тягав штатив! :)

Сімейне фото:

Таких яскравих дерев, як тут, цієї осені я ніде не бачив...

Трішки поблукали вздовж ярів та берегової лінії в пошуках Маркового шпиля - пагорба з дивно гострою верхівкою, яка лишається гострою незважаючи на вітер та опади.
Проте цього разу Марків шпиль так і не знайшли.

mandrivnic,

а за ним палітра дерев.

Пагорб, немов зрізаний величезним ножем, позаду - туманний Дніпро:

Заячий холодок теж пожовтішав:

Деякі дерева немов палають:

Краса Трахтемирова, його неповторна атмосфера притягують, немов магніт.
Трахтемирів не відкрив нам усіх своїх секретів, ніби запрошуючи нас знов у гості.
До зустрічі, Трахтемирів! Сподіваюсь ще пройтися твоїми стежками!

P.S.
GPS координати:
Шлагбаум на дорозі, що веде до дерева-тризуба (місце, де спочатку залишили машину) – N 49°59'01.1" E031°20'12.7"
Дерево-тризуб – N 49°59'05.8" E031°20'10.8"
Карман на грунтовій дорозі, де залишали машину в другий раз – N 49°58'45.5" E031°20'29.3"
Цвинтар – N 49°58'57.1" E031°20'19.2"
Висота 222 – N 49°58'55.7" E031°23'06.3"
Хрест Ющенка – N 49°59'22.6" E031°23'44.8"

Телефон адміністрації - (044) 483-75-22. Можливо варто передзвонити перед відвіданням, хоча сам не пробував.

Пораджу також почитати:
Мій минулорічний звіт
Альтернативне бачення нашої поїздки від

mandrivnic
Доволі інформативна розповідь про Трахтемирів від 2009 року.