Що робити?

[zamkovyi]

У відповідь на це.
Програма дій для тих, хто збирається розвивати українське мовне середовище
Джерело - texty.org.ua

"Ми підтримуємо ці принципи вже декілька років. Незалежно від того, чи приймуть депутати чужими картками закон про "приховану двомовність", ми закликаємо всіх приєднуватися до цієї програми!

Одне лише виконання пункту №2, не переходити "із ввічливості" на російську, може радикально змінити мовне середовище. Тож вперед, до дії!

1) Перше, і найголовніше: спілкуйтесь українською за будь якої можливості, і робіть це із задоволенням! Створюйте якісний, цікавий україномовний продукт. У власних текстах, виступах, у перекладах, у спілкуванні, у всьому - наприклад, "кожного разу, коли ви розмовляєте з іншою людиною / в громадському місці українською, ви закладаєте таку собі цеглинку в розвиток сучасної української культури і змушуєте інших людей задуматись над таким самим внеском."

2) Навчіться не переходити з української мови, навіть якщо ваш спів-бесідник говорить російською. Подібна ввічливість - хибна. Серед іншого, цим ви позбавляєте його можливості навчитися правильно розмовляти українською. Одне лише дотримання такого правила дуже сильно вплине на мовне середовище, в якому ми живемо.

3) Не сподівайтеся на державні органи. Вимагайте дотримання свого права на рідну мову найсильнішим методом - економічним. Підтримуйте якісний український кіно-дубляж квитками на такі фільми, пожертвами для аматорських студій дубляжу. Підтримуйте україномовні газети, журнали, книги гривнею!

4) Вчіть англійську мову, і використовуйте англомовні джерела в першу чергу. Російські джерела - вторинні по відношенню до англомовних, і пропонують в сотні разів менше оригінальної інформації."

Comments

[mandrivnic.livejournal.com]

З першими трьома пунктами згоден безумовно.Четвертий же можна використовувати лише як зброю,як противагу російському мовно-інформативному простору,бо розвитку українському інформаційному середовищу англійська сама по собі не дає.Ні,безумовно,англійську знати корисно і інфи ти почерпнеш більше,чим знаючи лише російську чи українську.Але від її використання не стане більше українських газет,журналів,телепередач,інтернет-сайтів.Навпаки,англійська з часом може зайняти позицію російської в Україні.Це я згущую фарби,звичайно,але пишу,щоб було зрозуміло стан речей.Англійська-не вихід,не альтернатива,а лише тимчасова зброя,противага.Але,грамотно користуючись четвертим пунктом,підвалини російської мови в Україні все-таки можна похитнути здорово.А взагалі дуже прикро,що ми на 21-му році незалежності говоримо про такі речі і намагаємось вирішити такі питання,які повинні вже давно бути раз і назавжди вирішені...
Як казав хтось з істориків:історія вчить тому,що нічому не вчить...

[zamkovyi.livejournal.com]

Погоджуюсь

[zamkovyi.livejournal.com]

Ми так теж вважаємо. Ще хочемо німецьку почати вчити.

Перемкни Україну

[irynazsubmaryny.livejournal.com]

Погоджуюсь зі всіма пунктами, але думаю, що найважливіше тут таки в другому. Причина, мабуть, в тому, що та ввічливість, напевно, в українців в крові. Через неї, наприклад, стільки позитивних відгуків іноземців, які приїхали на Євро. Основна теза в них така, що в Україні є дві реальності: одна - це влада, інша - люди. І саме людьми приємно здивовані. А з другого боку, як глянути вглиб, в історію, то хоть раз українці були загарбниками? Мені так здається, що якраз тою толерантністю і користуються...
Вибачте, що я тут стільки букв малюю, але так як вище то було, хто винен, то допишу ще й далі своє на питання, що робити? У минулому номері ,,Тижня"(№25) друкованому (в нетівському форматі чомусь нема) є на останній сторінці (там, де блоги їхніх авторів) гарний допис. Автор Валерія Бурлакова, назва ,,Перемкни Україну". Так як в неті нема, то викладу. ,,Стою у вагоні метро. Пишу есесмеску другу: ,,Вибач, запізнююсь на кілька хвилин..." На станції заходять хлопці. Один з них трохи зачіпає мене плечем. ,,Ізвінітє!" - каже. ,,Нічєво страшнава", -автоматично відповідаю я. Він із другом стають поряд, продовжують почату ще десь у місті розмову про складнощі на роботі. Балакають вони українською. Я дописую повідомлення тією самою мовою. Довго слухаю їхній діалог і думаю, що напевно ніхто з нас не зміг би пояснити, чому, зіткнувшись із необхідністю сказати кілька слів незнайомій людині, ми одноголосно перейшли на ,,общепонятний".
Мені здається, що з тою,, ввічливістю" треба боротися таким способом, як назва допису. Просто легко перемикати в собі Україну, подумки згадуючи, що така кнопка має бути активною в кожного.

Re: Перемкни Україну

[zamkovyi.livejournal.com]

Цілком згоден. Читав цей текст Валерії Бурлакової, впізнав себе.

[lesadko.livejournal.com]

згодна! у мене друий пункт - слабке місце, але він найголовніший, як мені здається

[zamkovyi.livejournal.com]

Те саме й в мене... Хоча як писали в Українському тижні, якщо розмовляєш українською, виникає "почуття ліктю", і інші теж перестають соромитися розмовляти рідною. Помічаю в себе на роботі :).