Буки - червень 2012

[zamkovyi]

9-го червня з'їздили в Буки Черкаської області, відомі своїми мальовничими скелястими берегами річки Гірський Тікич.
Поїздка відбулася через 5 днів після нашої мандрівки до Актівського каньйону в Миколаївській області.
Ще були свіжі емоції з попередньої поїздки, тож було з чим порівняти. Скажу відразу, що однозначного переможця, чиї скелі кращі, я для себе не виявив. В кожного з місць є свої "фішки".
Звісно, Актівський каньйон більш масштабний. Каньйон в Буках значно швидше оглянути, хоча, як виявилося, у попередні дві спроби мені це не вдавалося.
Відмічу також, що після чотирьохгодинної поїздки в Миколаївську область дорога до Буків (2,5 години від Черкас) здалася легкою прогулянкою. Тим більше, що компанію нам склав sagna, з яким до цього я був знайомий лише віртуально.
Фото 1 (клікабельне до 1280*1024)


Дорогою крутили все ту ж збірку, що й минулого разу - "Сімка" Тартака та "Радіо Любов" Скрябіна.
Тартак - Я не один:

Влітку багато річок пересихають, і Гірський Тікич не виняток. Потік на фото 2 значно спокійніший за фото 3 (зроблене на початку травня 2009р)
Фото 2

Фото 3

Фото 4

Колишній млин. Судячи з будівництва на ЗП, тут, мабуть, незабаром з'явиться якийсь гендель:
Фото 5

Враховуючи купу машин відпочивальників, більшість з яких мають київські номери, можливо гендель і не збанкрутує.
А поки що користі місцевим від столичних гостей - купи сміття вздовж ріки.
Тихе, спокійне місце:
Фото 6. Клікабельне до 1280*1024
.
Трохи інший ракурс:
Фото 7

Прикольні водорості і каміння:
Фото 8 і 9
 
До цієї скелі ми дійшли вперше:
Фото 10

Вид згори:
Фото 11

Зачотні скелі, вразили!
Фото 12

Фото 13

Фото 14

Фото 15

Без плавок на річки не їздимо :) Це типу джакузі. Хоча на глибині ми теж поплавали.
Фото 16

sagna виявив вміння стояти на воді. :)
Фото 17

Фото 18

Ленін не купається, на посту. На цьому місці він не викликав в мене особливих негативних емоцій.
Фото 19

Тільки я в кадр не потрапив :):
Фото 20

Фото 21

Дякую sagna за компанію!

Comments

[smijana.livejournal.com]

оооо... це для мене сакральне місце. :)
У 14 років я потрапила в хор Гомін, ще школяркою.. я і до того знала народні пісні бо у мене в родині співають і співали завжди. Але не всі веснянки, скажімо, я чула, пісні інших регіонів України. І от коли Гомін поїхав співати веснянки у Переяславський музей просто неба, і там, на "сільському майдані", ми гукали весну і співали.. у мене щось перемкнулося, я ніби пройшла через часовий рубіж і шкірою, серцем відчула неперервність і єдність - колишнього побуту, способу життя, ниток у тканині, слів у пісні, вібрацій, коловороту сонця і свят, життя, всього..
Звідти я вже повернулася "заражена вірусом етнічної пісні і культури". :) Почала писати пісні які знаю в пісенник. Він у мене досі є.. і в ньому недавно дописала назву 214 пісні яку недавно перейняла, як я кажу. :) (звичайно, не всі там обрядові, є і літературного походження - які давно вже співаються як народні і всі їх знають).
Самій не віриться що в голові - 214 мелодій і текстів. :)

Так що дуже дякую що згадали за цей скансен. Не знаю який він тепер - але тоді, у 1990-1991му він був просто живий: з перелазами у барвінку, з картоплею на городах біля хат, з атмосферою.. і картиною Катерини Білокур у "будинку пана", здається.

[zamkovyi.livejournal.com]

214 пісень? Важко повірити! Але вірю :)
А музей - так і є, живий - з городами, мальвами, яблуками, велосипедами доглядальниць. Ми там були вже разів 5-ть. Подобається там гуляти. Не були там хіба що взимку.

[smijana.livejournal.com]

Самій не віриться.. але починалося десь із 40-50. "Гомін" багато приніс, потім (коли кинулася записувати бабусю) - більше 40 її пісень (колядки, щедрівки, весільні, застільні, ліричні), буковинські однієї співачки, з етно-дисків товариства "Просвіта" перейняла з десяток. Так за 20 років зібралося 200 пісень (оце я вже стара.. як почати рахувати :)) )

Все, приїде доня з мандрів літніх - якось поїдемо у Переяслів з нею. Вона ще не була.
Дякую що нагадали! :)