zamkovyi | Богуслав

В Богуславі ми були колись проїздом. А минулої суботи - 12 травня - ми цілеспрямовано відвідали це чудове місто.
Планували маршрут Корсунь-Мліїв-Богуслав-Хохітва-Бородані.
Але оскільки дозволили собі трішки відіспатися, в переліку залишився лише Богуслав.
Я навіть не очікував, що там буде настільки гарно!

Дорогою через село Межиріч згадали, що в ньому археологами було знайдено стоянку кам'яного віку. Згідно інформації з сайту doroga.ua, одне з жител з кісток мамонта знаходиться в музеї палеонтології в Києві. Копія цієї стоянки є в Американському музеї історії природи. В Межирічі під накриттям зберігається ще одне з жител.
Якось я намагався знайти та подивитися цю стоянку. Але навіть координати з того ж сайту не допомогли. Цього разу пощастило побачити. Щоправда лише "саркофаг". Побачив з дороги, зупинився... Якраз проходив хлопець, який на запитання, де тут Межиріченська стоянка, сказав, що біля магазину, там де фури зараз стоять. :)
Перепитав, про музей... Показав на той двір, де мені здалося якесь накриття. Так і виявилося. Орієнтир - "карман" біля церкви та алеї з ялин. Виміряні координати - N 49°37’58.1” E031°25’32.8”. З протилежного боку той двір. Будинок закинутий, але у дворі на прив'язі собака. На колишньому городі викопана яма, всередині металевий "гараж" на замку.
Фото 1

На жаль, телефону, як буває в сільських музеях, ніде вказано не було. Мабуть екскурсії проводити тут не прийнято.
Наступною зупинкою стало село Владиславка, що вже біля Богуслава. Тут важко не побачити дерев'яну церкву 1910 року.
Фото 2

Фото 3

І ось ми в Богуславі. Невеличкий затишний райцентр, в якому мешкають приблизно 17 тисяч осіб.
Досить швидко ми побачили Кам'яницю - найстарішу будівлю міста, зведену 1726 року (GPS - 49°32'58.99''N, 30°52'31.33''E).
Фото 4

Дорогою читали статтю про Богуслав в "Українському тижні". Там зазначалося, що в будівлі розташований музей, але вона зараз на ремонті... Ми зраділи, коли побачили, що стаття від 2008 року.
Фото 5

Напис на будівлі нагадує про стародавню історію Богуслава.
Фото 6

Ззовні будівля в непоганому стані.
Фото 7

А от радість з того, що стаття аж від 2008-го, була передчасною. Будівля зачинена, а всередині - ремонт, точніше його відсутність. Шкода!
Поруч досить багато будинків початку XX століття...
Фото 8

Якщо влаштувати змагання з Черкасами, в кого їх більше, я не впевнений, що Черкаси виграють. :)
Мерія розташована в колись найкращому будинку міста - будинку Покраса. (GPS - 49°32'55.86''N, 30°52'30.32''E)
Фото 9

Сучасна "шуба", якою вкрили будівлю, її не прикрашає. :(
Поруч в старій будівлі розташувався Музей історії Богуславщини (GPS - 49°32'54.06''N, 30°52'28.2''E).
Фото 10

Невеличкий, але цікавий історичний музей, який подарував нам не лише приємні враження від експозиції, але й можливість перепочити від спеки... Температура в будинку - найкраща для літнього відвідання :).
Останнім часом ми намагаємося відвідати історичні музеї в тих містах, де буваємо. Тож нам є з чим порівняти. Музей в Богуславі - унікальний. Такого інтер'єру я не бачив у великих музеях обласних центрів. Зала кам'яного віку стилізована під печеру, Київської русі - під дерев'яну фортецю, часи революції - під стінки бронепотягу. В залі, присвяченій другій світовій, обгоріла і пробита стеля (якісна стилізація). Видно, що робилося з душею і фантазією.
Рекомендую відвідати! Квиток - 3 грн.
Взагалі помітив, що в музеях маленьких містечок якось все більш душевно.
Неподалік, на сусідній вуличці, побачили Троїцьку церкву 1862 року (49°32'52''N, 30°52'17''E).
Фото 11

Фото 12

Перелічені атракції розташовані поруч одна від одної... А от до пам'ятника Марусі Богуславці (49°32'31.99''N, 30°51'55.76''E), що на другому березі через міст, ми вже під'їхали.
Фото 13

З місця біля пам'ятника можна знову побачити Троїцьку церкву.
Фото 14

Краєвиди з мосту:
Фото 15

Рось в Богуславі тече поміж скелястих гранітних берегів. Після пам'ятника Марусі Богуславці ми попрямували до місця з високими скелями, що серед місцевих має назву "Яма" (GPS 49°32'28.96''N, 30°52'45.58''E)
За вказаними координатами виявився магазин, за яким - стрімкий скелястий берег ріки. На краю прірви - паркан.
Фото 16

Взагалі я думав скупнутися, але до води виявилося якось далекувато ;). Але навіть там до мене долинув приємний запах м'яти, що росте біля води.
Місцеві діти підказали, що проїхавши трохи далі (метрів з 200), ми побачимо пішохідний міст, перейшовши через який, потрапимо до "Бруно" (яка назва!), де можна купатися з дітьми.
Ось і міст!
Фото 17

Чимоcь нагадує Golden Gate :)
Фото 18

Там ми побачили місце, де було багато жінок з дітьми, і багато дітей купалися. Мабуть, це і є "Бруно".
Тут ми з Тарасом відкрили купальний сезон. Вперше це відбулося в травні! Планували взагалі відкрити 9-го у Корсуні, але температурна гойдалка тоді раптово пішла в інший бік, тож довелося 3 дні зачекати.
Дуже задоволені, купатися було тепло і приємно.
На фото нижче Тарас вже після купання.
Фото 19

Фото 20

Фото 21

Після купання ми вирішили пройтися берегом, щоб познімкувати ті скелі, над якими ми стояли, з протилежного берега.
Йшли стежкою вздовж ріки. Побачили дикі іриси:
Фото 22