zamkovyi | Святкування дня міста

Як то кажуть, трохи запізно, але нарешті зібрався розповісти про день міста та викласти деякі фотки.
Цього року день міста (до речі 723 роки) ми святкували 6-го червня. Дати постійно змінюються (було раніше і в травні (здається) і восени). Перед цим був у жовтні (?), коли була погана погода, тому рішення перенести на початок червня вважаю вельми доречним.

У вир святкової програми ми з Тарасом потрапили з самого ранку. Справа в тому, що за програмою десь в р-ні 10-ї поміж іншого значився конкурс дитячих фігур з піску. Ми швиденько прикупили 2 совки, захопили паски і відерце і мерщій в р-н Долини троянд, де і очікувався конкурс. У конкурсі ми не взяли участь, оскільки а) він запізнився, б) на місці тітонька розповіла, що це конкурс для школярів і студентів, а серед нас таких не виявилося ;).
Серед пунктів програми був також конкурс повітряних куль. Ну я собі і думав, що це кульки будуть запускати. Як виявилося на місці – кульки, та не ті, а справжні - великі.
Потім ми захопили із собою Олену і поїхали в парк Перемоги на закриття конкурсу дерев’яних скульптур Древляндія. На місці ми розібралися, що до закриття ще ого-го, але за процесом створення фігур було цікаво поспостерігати.

Крім того, в парку Перемоги проходив ярмарок сувенірів, так би мовити народної творчості.

Ми серйозно підсіли на фігурки із скла, що привезли в Черкаси майстри аж зі Львова.

Цікаво було спостерігати як майстер робить фігурку з кольорових скляних паличок.

Увечері був концерт, мали задоволення бачити і чути „вживу” „Пікардійську терцію”. Диск кращих пісень „Терції” є одним з найпопулярніших по прослуховуванню у нас в машині. Під час концерту Тарас впізнавав ті пісні, які в нас є, і називав їх номери на диску. Концерт сподобався, виступали з душею. Публіка навіть підспівувала. Трохи прикро, що підспівувати серйозно змогли лише приспів „О солє, о солє міа” з відомої пісні (яка для мене асоціюється з „Ну, постривай”), а от слова „старенький трамвай” з, мабуть, найвідомішої пісні колективу, підспівувати вдавалося одиницям.
На Скрипку і Тік ми не залишилися, пішли пошукати ретроавтомобілі, які проте , на той час вже роз’їхалися.
Увечері був салют, якій вперше проводився з баржі недалеко від берега. Добре, що

haidamac зайняв місце на пагорбі, тож мені було де приткнутися зі штативом, бо народу вже за півгодини до початку було повно. На фото момент очікування на салют.

Коли почався салют, я виявився не зовсім готовий, тому що до цього салюти не фотав. Тож довелося змарнувати час на виставлення потрібних налаштувань у фотіку, оскільки перші фотки з пріоритетом діафрагми фотік вирішив робити з витримкою 30 сек! (так можна було весь салют прогаяти).