Мармурова печера

Прямуючи трасою Симферополь-Ялта, вирішили зробити зупинку, щоб подивитися Мармурову печеру (GPS 44°47'47.62''N, 34°16'44.78''E). Якщо немає навігатора - на трасі побачите вказівники.

Щоб дістатися печери, довелося піднятися кам'янистим (як було шкода машину!) серпантином на приблизно 900 м над рівнем моря - на нижнє плато гірського масиву Чатир-Даг. Оскільки ми знали, що в печері десь +10, взяли із собою теплий одяг. Перевдягатися довелося біля машини. Якщо хочете побачити масовий стриптиз - приїжджайте влітку на стоянку до Мармурової печери! :))) Я не хочу сказати, що територія біля печери геть не облаштована, це не так. Рухаючись в напрямку печери ви не зможете не відчути, що туалет, причому безкоштовний, там є. Шкода, що на вході не видають респіратори :)))
Та це дрібниці. На підході до печери ви можете насолодитися навколишніми краєвидами, але раджу це робити після придбання квитків і реєстрації їх на вході - там вам скажуть, коли приблизно настане черга вашої групи заходити в печеру. В нас очікування зайняло десь 20 хвилин. За цей час можна пофотати і роздивитися краєвиди.

Ось настала черга нашої групи... Я озброївся штативом, тому що підозрював, що знімати краще з нього... Так і вийшло, але відразу скажу, що часу на це не буде. Екскурсії як конвеєр, причому по закінченні екскурсійної програми екскурсовод замикає групу, щоб ніхто не затримався. Це цілком логічно, оскільки бажаючих щось відколупати на пам'ять вистачає. Для повноти ефекту сприйняття печери підсвічуються різнокольоровим світлом, тому оптимально фотать їх із штативу, але як вже казав в умовах темпу екскурсії це неможливо. Зайшовши в печеру, виявив, що неуважно заряджав акумулятори до спалаху, і вони не працюють. Бігом вибіг до ятки, що продає квитки, і придбав там noname батарейки. Не дарма вони були невідомого виробника – спалах працював неадекватно, доводилося використовувати його в ручному режимі. Коротше кажучи, не те що із штативом, а навіть із спалахом мало що вийшло.

Наче профіль обличчя:

Головне, звісно, не фото, а враження. Цього року ми з Тарасом вже були в Кришталевій печері на Тернопіллі, тому мали можливість порівняти. Тут, в Мармуровій, зали печер значно більші за розмірами, крім того є кам'яні бурульки (сталактити) і різноманітні форми, утворені природою. Лише трохи розчарувався, оскільки чомусь очікував побачити якісь білосніжні кристали і ще мармуру там ніякого немає...
Екскурсія зайняла десь 1,5 години, екскурсовод розповідала цікаво, мені дуже сподобалось...До речі згідно з Вікіпедією, Мармурова печера входить у п'ятірку найбільш відвідуваних печер в Європі.
Поруч є ще одна печера - Еміне-Баїр-Хосар, де знайшли багато залишків тварин. Але з відгуків людей я зробив висновок, що її вигляд не настільки вражаючий, як у Мармурової. Перевіряти це не схотіли ні діти, яким вистачило 2 години печерних прогулянок, ні ми з Оленою, оскільки всю попередню ніч вона намагалася не спати, безпідставно побоюючись, що я засну за кермом.

Це продовження розповіді про кримську подорож 2011, початок тут