12 квітня вже втретє побували на виставі "12 ніч, або що захочете" в перекладі Юрія Андруховича. Але цього разу на виставі був присутній автор перекладу! Трохи встиг послухати, як Юрій Андрухович давав інтерв'ю, а ще в нас з’явилися 4 книги з автографами автора! :) Цього разу ми взяли із собою Тараса. Вистава йому сподобалась.
До речі, передивлятися виставу втретє все ще цікаво. На третій раз залишається мінімум незрозумілих моментів, тож усю увагу зосереджуєш на грі акторів. Помічаєш відмінності з попередніми разами, можеш оцінити якість гри. Цього разу було помітне хвилювання акторів, яке напевно було спричинене присутністю Юрія Андруховича в залі.
А 11 квітня побували на "привозній" виставі "Павлік Морозов" на тексти Леся Подерев’янського. Цікава вистава (це я не про матюки, заради яких прийшла ледь не половина глядачів), хоча суцільні негативні образи жінок не сподобались. З іншого боку, там і чоловіки не надто позитивні. Складне сучасне мистецтво :). Цікаво, що в залі був аншлаг (не зважаючи на те, що це було не надто зручне приміщення колишньої тютюнової фабрики), і десь з 80% становили чоловіки. На "звичайні" вистави зазвичай жінок не те що не менше, а мабуть більше ходить, ніж чоловіків.
Режисером цих обох, таких різних, вистав - "12 ніч" у виконанні Черкаського театру і "Павліка Морозова" є Андрій Крітенко.
Фото з вистави "Дванадцята ніч":

( Ще 2 )

Ось вже і останній день березня і годинники перевели на ЛІТНІЙ час, а те, що за вікном (сіре мрякотиння із залишками снігу), важко назвати весною.
Вочевидь цьогорічний березень можна сміливо зараховувати до зими.
Але особисто мене не поглинула депресія одноманітності, хоч ліків у вигляді поїздок досі не вживаю. Секретом гарного настрою є театр, що, як і поїздки, може дарувати нові враження.

Сьогодні розповім про 2 яскраві події, що буквально днями відбулися в приміщенні Черкаського драмтеатру.
Перша подія - концерт Сестер Тельнюк "Дорога зі скла", що відбувся 21 березня, який я вже анонсував.
Виступ справив надзвичайно позитивні враження. Живе, емоційне виконання, глибокі тексти пісень, гарні голоси Лесі і Галі Тельнюк і чудовий музичний супровід тріо віолончелістів нікого не залишать байдужим.
Щиро дякую Сестрам і організаторам концерту за подароване свято!
Світлина 1

( ще 20 )

Учора, 9 березня, на 199 річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка подивилися виставу Черкаського драматичного театру "Тарас. Безталання. Доля."
Вистава розповідає про дитячі та юнацькі роки Тараса Шевченка.
Після перегляду залишилися дуже позитивні враження. Хотілося б побачити продовження, оскільки те, що ми побачили - це перші 2 частини драматичної поеми-тетралогії "Тарас" Богдана Стельмаха.
Цього разу фотографій я практично не робив, тому побачив/почув більше, ніж зазвичай, і вирішив написати свій глибоко суб’єктивний відгук.


( Далі )

Учора, 16 лютого, виповнилося 200 років з дня народження Семена Гулака-Артемовського – нашого талановитого земляка, яким Україна мала б пишатися. (Вона, напевно, і пишається, але якось тихенько і не надто помітно). Непомітно пройшла б ця дата й повз мене, якби не прем’єра вистави «Невідомий Гулак-Артемовський», яку колектив Черкаського драмтеатру під орудою Сергія Проскурні поставив саме в день 200-річчя від народження Гулака-Артемовського. «Невідомий Артемовський»… «Запорожець за Дунаєм» - ось що може сказати про Гулака-Артемовського пересічний українець, що вважає себе освіченою людиною. Але це лише невелика частка творчого генія Артемовського, про інші ж його таланти, його величезне значення в культурному просторі тогочасної Російської імперії мало кому що відомо. Вистава позбавляє глядачів білих плям у розумінні величини творчого генія Гулака-Артемовського. Подивилися виставу із великим задоволенням! Скільки їх ще - наших напіввідомих, напівзабутих героїв, чиїм здобуткам ми мали б пишатися! Майже неорана нива вистав і кінострічок чекає на своїх режисерів. Це мала б бути державна справа, але… Добре, що в Черкасах є люди, яким ця справа не байдужа.
Світлина 1
В ролі Семена Гулака-Артемовського - Павло Гончаров

( ще 25 світлин )

‎20 січня завершився фестивальний марафон, що тривав 2 тижні в Черкаському драмтеатрі і врятував нас з Оленою від післясвяткової депресії. Кожен візит до театру (а ходили ми ледь не кожного дня) приносив нові позитивні емоції і враження. Але вже наступного дня я переконався, що яскраве культурне життя не завершується, а фестиваль, сподіваюсь, був лише початком багатого на культурні події року. 21 січня, в понеділок, театральна сцена об'єднала святом оперного співу Наталію Мамалигу (сопрано, Черкаський театр), Олега Ромашина (баритон, володар Гран-прі конкурсу Монсератт Кабал'є, Донбас-опера), Олега Ланового (тенор, лауреат міжнародних конкурсів, Львівська опера) та Катерину Лян-Цимбалюк (меццо-сопрано, Одеська опера). Мені пощастило відвідати цю подію. Світлини звідти до вашої уваги.
Фото 1 - Олег Лановий, Катерина Лян-Цимбалюк, Наталія Мамалига, Олег Ромашин

( Ще світлини )

Вчора побували на концерті класичної (і не тільки) музики за участі відомого українського скрипаля, заслуженого артиста України Кирила Стеценка та знаменитого джазового бандуриста Георгія Матвіїва у супроводі Черкаського камерного оркестру.
Концерт дуже сподобався, таку музику я готовий слухати і слухати. Особисто мене найбільше вразили сольні виступи Стеценка та Матвіїва. Бойківські мотиви Кирила Стеценка та джазові композиції Георгія Матвіїва чудово доповнили твори Баха. Шкода, що Георгій Матвіїв привіз до Черкас так мало дисків. Їх після концерту люди "розмели" миттєво, багатьом охочим не вистачило.
Ну а сьогодні ми збираємось відвідати заключний концерт різдвяного циклу - гала-концерт етнографічного фестивалю "Різдвяна коляда", в якому відбудеться огляд фольклорних колективів, хорів, ансамблів та солістів з Черкас та Черкаської області – виконавців колядок, щедрівок, віншувань. Початок о 16.00.
Фото 1

( Ще кілька світлин з концерту )

Вчора побували в театрі... Така типова фраза в мене останніми днями :)))
Побували на виставі кіровоградського театру "Велетні Півдня" про молодих Тобілевичів, Кропивницького, Заньковецьку та інших. Історія того, як вони творили Український Театр.
Легка, цікава, ідейна вистава залишає по собі світле почуття гордості за наших видатних театралів, а також віру в те, що молоді, сміливі, цілеспрямовані, об'єднані однією ідеєю здатні змінити світ.
Кіровоградський театр порадував грою, а я ще більше переконався в необхідності нарешті відвідати найближчий до Черкас обласний центр.
Ну а завтра я сподіваюсь знову бути в театрі. Цього разу на виступі "Київ-модерн балету".
Фото 1

( Ще світлини )

Учора пощастило побувати на концерті Ніни Матвієнко та ансамблю старовинних інструментів під керівництвом Костянтина Чечені.
Чесно скажу, спочатку я сумнівався, йти чи не йти. Ніна Матвієнко особисто в мене асоціювалася з музикою для більш старшого покоління.
Трішки повагавшись, таки пішли і не пожалкували! Концерт подарував відчуття справжнього новорічно-різдвяного свята.
Фото 1

Неповторний голос Ніни Матвієнко у супроводі ансамблю старовинних інструментів надзвичайно сподобався. Враження, ніби машиною часу потрапив кудись у середньовіччя. Спокійна приємна музика і спів.
Прослухати приклад в якості "з мобільного телефону" можна за посиланням http://youtu.be/Sr5VMaDhpu4
Ніна Матвієнко буквально випромінювала позитивну ауру. Хлопці з ансамблю віртуозно грали на різних інструментах, деякі з яких (наприклад, кругову ліру) зробили власноруч.

Захід відбувся в рамках Різдвяного фестивалю в Черкасах. Розклад святкових заходів можна прочитати тут https://docs.google.com/open?id=0B3DKPTyDzcDPUmFVZGlhT0swWVk
Дякую всім, хто рекомендував мені піти на цей концерт!
Друзі, фестиваль триває! До зустрічі в Драмтеатрі!
( Ще фото )

8 січня, вівторок, 20:00, Черкаський драматичний театр.

Вперше завітає до Черкас видатний українець, кумир публіки, актор театру і кіно, народний артист СРСР Василь Лановий. Ця подія – неперевершена за своїм резонансом, адже мільйони глядачів мріяли б побувати на зустрічі з цим культовим артистом – виконавцем ролей у фільмах «Червоні вітрила», «Як гартувалась сталь», «Офіцери», «Сімнадцять миттєвостей весни», легендарним принцом Каллафом з вистави театру імені Вахтангова «Принцеса Турандот». Українське коріння Василя Семеновича глибоке, він усе життя наголошує на любові до малої Батьківщини – села Стримба Кодимського району на Одещині. Спеціально для виступу в Черкасах актор підготував поезії Тараса Шевченка.

Програма творчої зустрічі розрахована на два відділення. Василь Семенович везе з Москви до Черкас свої книги та аудіо-диски, придбавши які, глядачі зможуть взяти автографи в свого кумира.

Уся програма фестивалю тут: https://docs.google.com/open?id=0B3DKPTyDzcDPUmFVZGlhT0swWVk