Минулого тижня двічі побували на каньйонах. Спершу, в понеділок, поїхали на Актівський, а потім в суботу побували в Буках.
Поїздка в Миколаївську область до Актівського каньйону відбулася досить спонтанно. Взагалі планували її напередодні в суботу, коли була відповідна погода (сонячно, +24). Але у цей день святкували День міста, тож останню нагоду погуляти каньйонами напередодні настання сезону літньої спеки ми змарнували. На неділю прогнозували дощі, а на понеділок - 4 червня, який цього року був вихідним, очікувалася зміна погоди із зростанням температури до 30 градусів.
Неділю ми провели у сумнівах. З одного боку, дуже вже хотілося відвідати ті мальовничі місця, побувати в яких цієї пори вже стало для нас певною традицією (Мигія - 2009 рік, Южноукраїнськ - 2009 рік, Арбузинській та Актівський каньйони - 2011 рік).
Чесно кажучи, не хотілося пропускати Побужжя цього року. Можна звісно поїхати восени, але...Але минулого року осіння поїздка не склалася. До того ж дуже мені вже хотілося довести собі самому, що я можу отак без тривалих зборів, попередніх планів і т.п., зібратися і поїхати за 300 км від Черкас. І що не відстань, ні погодні негаразди, ні природна лінь мене не зупинять. Yes, we can! Якось так. Ще й мотив пісні Тартака "Нестримний рух, шалена спека...", що крутився в голові, теж був в тему.
Отже сумнівалися, сумнівалися, коли нарешті вирішили таки поїхати. В підсумку ми з Оленою лягли о1-ій годині ночі, а прокинулися, щоб зібратися, о 4-ій. :)
О шостій виїхали, поринувши в нестримний рух і дуже швидко у шалену спеку.
( Гайда з нами! )

( Read more... )