Entry tags:
Актівський каньйон
Минулого тижня двічі побували на каньйонах. Спершу, в понеділок, поїхали на Актівський, а потім в суботу побували в Буках.
Поїздка в Миколаївську область до Актівського каньйону відбулася досить спонтанно. Взагалі планували її напередодні в суботу, коли була відповідна погода (сонячно, +24). Але у цей день святкували День міста, тож останню нагоду погуляти каньйонами напередодні настання сезону літньої спеки ми змарнували. На неділю прогнозували дощі, а на понеділок - 4 червня, який цього року був вихідним, очікувалася зміна погоди із зростанням температури до 30 градусів.
Неділю ми провели у сумнівах. З одного боку, дуже вже хотілося відвідати ті мальовничі місця, побувати в яких цієї пори вже стало для нас певною традицією (Мигія - 2009 рік, Южноукраїнськ - 2009 рік, Арбузинській та Актівський каньйони - 2011 рік).
Чесно кажучи, не хотілося пропускати Побужжя цього року. Можна звісно поїхати восени, але...Але минулого року осіння поїздка не склалася. До того ж дуже мені вже хотілося довести собі самому, що я можу отак без тривалих зборів, попередніх планів і т.п., зібратися і поїхати за 300 км від Черкас. І що не відстань, ні погодні негаразди, ні природна лінь мене не зупинять. Yes, we can! Якось так. Ще й мотив пісні Тартака "Нестримний рух, шалена спека...", що крутився в голові, теж був в тему.
Отже сумнівалися, сумнівалися, коли нарешті вирішили таки поїхати. В підсумку ми з Оленою лягли о1-ій годині ночі, а прокинулися, щоб зібратися, о 4-ій. :)
О шостій виїхали, поринувши в нестримний рух і дуже швидко у шалену спеку.
Виїжджали о 6-й за температури + 15, але з кожною годиною температура невпинно зростала, до речі практично у відповідності з погодинним прогнозом сайту accuweather.
Не часто Олена фотографується о 7.30 :)

Я сподівався, що ми побачимо маки :)

4-годинна дорога пройшла за кількаразовим прослуховуванням збірки з альбому Тартака "Сімка" (скачав, планую придбати) та Скрябіна "Радіо Любов".
У Тартака сподобалося багато, у Скрябіна особливо вже відома "Місця щасливих людей" та "Не думай про завтра". Потужна електроніка останньої в поєднанні зі швидкісною трасою - це кайф.
О 10-ій ми на місці. Власне це Актівський каньйон, від якого вздовж берегу річки Мертвовод ми планували пройти до с.Петропавлівка. У минулій поїздці ми лиш розпочали йти в тому напрямку.
Але як тільки вийшли з машини, я зрозумів, що план пройти до Петропавлівки (десь 5-10 км) краще не реалізовувати. З кондиціонованого клімату автівки ми потрапили до печі, з яскравим сонцем і температурою +30 (+15 за 4 години).
Трошки поштовхали каміння:

Задерлися аж до неба:

Оленка потримала скелю:

Тарас відчув, як то стояти на даху хмарочоса:

Олена стоїть на краю прірви:

В кущах ховалися каменюки, з яких на острові Пасхи зробили б голову:

Я ще й не виспався, голова була важкою із самого початку. Тож трохи потусувавшись нагорі, вирішили спустися вниз каньйону до річки.
Біля спуску знайшли колодязь. Популярне місце, судячи з написів.

Таке гарне місце щоб скупатися, але ж нам ще йти, тож залишили купання на потім.

В таку спеку добре посидіти у затінку:

Я!
До речі, краще там лазити в кедах.
Хтось розкидав каменюки:

Тарас покупався:

Попросили дитину, поки мама мене фотографує посидіти на березі, помочити ніжки. Він з'їхав з каменю, ледь встигли впіймати.
Походив по воді:

Пострибав по камінню:

На небі почали з'являтися хмаринки:

Якось я вже фотав ящірку на дереві. Знов пощастило, до речі обидва рази помітила Олена.

Квіточки:

Бабки там особливі, з синіми плямами на крилах (зазвичай крила прозорі), завдяки чому коли вони летять, здається, що то метелики:
Скелі:

Прикольні червоні вертольотики насіння на деревах зліва від Олени з Тарасом. Здаля здається що те червоне - то квіти.

Фотка без полярика:

Заблукали у джунглях. Там попід скелями ще ті хащі.

Камінь, на якому росте трава.

Заради цього місця варто було спуститися до річки:

Наступне фото клікабельне до 1280*1024.

Камінці немаленькі такі:

Привіт з Миколаївщини!

Тут кльово!

Ось по цим камінцям перейшли на той берег:

Ще трохи каміння:


Взагалі краще в таку спеку на каньйони не суватися. Я втомився вже за 5 годин, хоч планували пробути там десь з 9.
Повертаючись додому, побачили десь в Смілянському районі:

Сподіваюся, восени з'їздимо знову.
Поїздка в Миколаївську область до Актівського каньйону відбулася досить спонтанно. Взагалі планували її напередодні в суботу, коли була відповідна погода (сонячно, +24). Але у цей день святкували День міста, тож останню нагоду погуляти каньйонами напередодні настання сезону літньої спеки ми змарнували. На неділю прогнозували дощі, а на понеділок - 4 червня, який цього року був вихідним, очікувалася зміна погоди із зростанням температури до 30 градусів.
Неділю ми провели у сумнівах. З одного боку, дуже вже хотілося відвідати ті мальовничі місця, побувати в яких цієї пори вже стало для нас певною традицією (Мигія - 2009 рік, Южноукраїнськ - 2009 рік, Арбузинській та Актівський каньйони - 2011 рік).
Чесно кажучи, не хотілося пропускати Побужжя цього року. Можна звісно поїхати восени, але...Але минулого року осіння поїздка не склалася. До того ж дуже мені вже хотілося довести собі самому, що я можу отак без тривалих зборів, попередніх планів і т.п., зібратися і поїхати за 300 км від Черкас. І що не відстань, ні погодні негаразди, ні природна лінь мене не зупинять. Yes, we can! Якось так. Ще й мотив пісні Тартака "Нестримний рух, шалена спека...", що крутився в голові, теж був в тему.
Отже сумнівалися, сумнівалися, коли нарешті вирішили таки поїхати. В підсумку ми з Оленою лягли о1-ій годині ночі, а прокинулися, щоб зібратися, о 4-ій. :)
О шостій виїхали, поринувши в нестримний рух і дуже швидко у шалену спеку.
Виїжджали о 6-й за температури + 15, але з кожною годиною температура невпинно зростала, до речі практично у відповідності з погодинним прогнозом сайту accuweather.
Не часто Олена фотографується о 7.30 :)
Я сподівався, що ми побачимо маки :)
4-годинна дорога пройшла за кількаразовим прослуховуванням збірки з альбому Тартака "Сімка" (скачав, планую придбати) та Скрябіна "Радіо Любов".
У Тартака сподобалося багато, у Скрябіна особливо вже відома "Місця щасливих людей" та "Не думай про завтра". Потужна електроніка останньої в поєднанні зі швидкісною трасою - це кайф.
О 10-ій ми на місці. Власне це Актівський каньйон, від якого вздовж берегу річки Мертвовод ми планували пройти до с.Петропавлівка. У минулій поїздці ми лиш розпочали йти в тому напрямку.
Але як тільки вийшли з машини, я зрозумів, що план пройти до Петропавлівки (десь 5-10 км) краще не реалізовувати. З кондиціонованого клімату автівки ми потрапили до печі, з яскравим сонцем і температурою +30 (+15 за 4 години).
Трошки поштовхали каміння:
Задерлися аж до неба:
Оленка потримала скелю:
Тарас відчув, як то стояти на даху хмарочоса:
Олена стоїть на краю прірви:
В кущах ховалися каменюки, з яких на острові Пасхи зробили б голову:
Я ще й не виспався, голова була важкою із самого початку. Тож трохи потусувавшись нагорі, вирішили спустися вниз каньйону до річки.
Біля спуску знайшли колодязь. Популярне місце, судячи з написів.
Таке гарне місце щоб скупатися, але ж нам ще йти, тож залишили купання на потім.
В таку спеку добре посидіти у затінку:
Я!
До речі, краще там лазити в кедах.
Хтось розкидав каменюки:
Тарас покупався:
Попросили дитину, поки мама мене фотографує посидіти на березі, помочити ніжки. Він з'їхав з каменю, ледь встигли впіймати.
Походив по воді:
Пострибав по камінню:
На небі почали з'являтися хмаринки:
Якось я вже фотав ящірку на дереві. Знов пощастило, до речі обидва рази помітила Олена.
Квіточки:
Бабки там особливі, з синіми плямами на крилах (зазвичай крила прозорі), завдяки чому коли вони летять, здається, що то метелики:
Скелі:
Прикольні червоні вертольотики насіння на деревах зліва від Олени з Тарасом. Здаля здається що те червоне - то квіти.
Фотка без полярика:
Заблукали у джунглях. Там попід скелями ще ті хащі.
Камінь, на якому росте трава.
Заради цього місця варто було спуститися до річки:
Наступне фото клікабельне до 1280*1024.
Камінці немаленькі такі:
Привіт з Миколаївщини!
Тут кльово!
Ось по цим камінцям перейшли на той берег:
Ще трохи каміння:
Взагалі краще в таку спеку на каньйони не суватися. Я втомився вже за 5 годин, хоч планували пробути там десь з 9.
Повертаючись додому, побачили десь в Смілянському районі:
Сподіваюся, восени з'їздимо знову.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Джакузі працювало :)
no subject
no subject
no subject
no subject
Хоча в такій спеці є свої переваги-можна покупатись)
Не згадаєш,де конкретно зроблена остання фотка?
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Теж берем музику в дорогу, і дуже приємно, що в френдстрічці є люди, які мають схожі смаки!
Фото гарні, як завжди, але красивішими за природу є таки ваші усміхнені щасливі обличчя :-) Ще раз дякую за гарний настрій! Вам такого ж!
no subject
Читав, що кліп на пісню "Місця щасливих людей" знімали в Миколаївській області (с.Станіслав).
Якщо вже скачали Скрябіна, то ще раз зроблю рекламу "Сімки" Тартака. Дуже змістовні пісні!
Стосовно облич на фото, сам вважаю, що їх має бути більше, ніж пустих пейзажів. В цьому питанні пройшов через еволюцію. Починав фотографувати, як і всі, "я і пам'ятник". Потім, як "серйозний фотограф" перейшов до фотографування переважно сцен без людей зі словами "вийдіть з кадру" :). Зараз розумію, що за кілька років стає цікаво побачити перш за все людей на фото.
no subject
no subject
Плануємо в Миколаївську ще восени поїхати, будемо раді, як матимеш можливість приєднатися!
no subject
no subject
Як тобі Скрябін? (пісня в тексті)
no subject
За Олену - так, мені пощастило! :)
no subject
треба якось восени туди виїхати ;)
no subject
Та непогано було, щоправда минулого року зібратися не змогли ;)