![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
zamkovyiПісля першого досвіду у фотозйомці наречених з'явилася чергова можливість попрактикуватися у цьому напрямі.
Цього разу в нас було більше часу для фотозйомки, і, як і попередня пара, Наталка та Євген розуміли важливість зйомки - були слухняними моделями і виконували всі наші з Оленою забаганки в плані як встати і посміхнутись, при тому ще й проявляли власну ініціативу.
Почали ми від самого РАГСу, вигляд будівлі якого був частково зіпсований парканом, що відмежовує будівництво нового скверу. Підозрюю, що незабаром фотки з цього скверу стануть обов’язковими в будь-якому фотоальбомі черкаських наречених. Від РАГСу ми попрямували до обов’язкового місця зйомок, що є таким на сьогодні, - до філармонії, де і зробили фото в типових для цього місця ракурсах. Для нечеркащан зауважу, що архітектурою, біля якої можна пофотатись, Черкаси, на жаль, дуже обмежені.
На фоні однієї з небагатьох справді цікавих будівель, в якій зараз розташований банк, пофотали наречених та свідків:
Цього разу ми вирішили залишити набережну Дніпра "на потім", оскільки об'єктивно в Парку 50 річчя значно більше цікавих ракурсів:
На мосту закоханих:
Після нього є гарна лавка, встановлена, до речі, особисто мером міста, який запровадив цікаву ініціативу - встановлювати персональні лавки, тобто з написом, хто так би мовити став спонсором встановлення цієї лавки.
Там зробили кілька різнопланових фото, серед яких і наступне:
Після парку ми з'їздили в березовий гай на іншому березі Дніпра, також популярне місце для зйомок наречених. Фото звідти на початку посту, а також наступне:
Дорогою у ресторан ми ще встигли заскочити на Пагорб слави, де зробили фото майже в тих самих ракурсах, що і попереднього разу. Крім того пощастило зробити знімок з каретою неподалік.
Фотозйомка принесла лише позитивні емоції перш за все завдяки невимушеній атмосфері, зумовленій тим, що наречені - близькі нам люди. Відмічу, що під час зйомки виникає почуття азарту, дещо схоже як на мене на азарт під час збирання грибів, коли в гонитві за результатом навіть не помічаєш, що вже вимастив всі коліна на джинсах :))).
Отже це була друга можливість пофотати наречених, шкода що перелік друзів, що збираються одружуватися найближчим часом, вже вичерпався. Хоча чесно зізнаюсь, мені зараз важко уявити, що робити з сірою мрякою, з деревами, позбавленими листя і кольорів, а саме така погода наближається. Як на мене, золота осінь - то найкраща пора для весіль.
P.S. це стосується будь-якого мого запису - як правило я зазначаю музику, яка не обов'язково грає під час написання тексту, але яка безперечно мені подобається, на яку я звернув увагу в цей день, можливо в попередній. Цього разу звертаю вашу увагу на класний мєдляк (не новий, хоча багато хто, гадаю, почує його вперше), який, як на мене, абсолютно незаслужено відсутній на українських радіостанціях, та не увійшов у перелік "хітів 90-х" або на кшталт цього, хоча пісня безперечно на це заслуговує. Але шоубіз це така сама штука, як і будь-яка торгівля - слухаєш, що продають. Добре, що є інтернет-радіо, яке дає змогу значно розширити раціон споживання музичного продукту. В даному випадку пісня була почута на http://www.polskastacja.pl/
Цього разу в нас було більше часу для фотозйомки, і, як і попередня пара, Наталка та Євген розуміли важливість зйомки - були слухняними моделями і виконували всі наші з Оленою забаганки в плані як встати і посміхнутись, при тому ще й проявляли власну ініціативу.
Почали ми від самого РАГСу, вигляд будівлі якого був частково зіпсований парканом, що відмежовує будівництво нового скверу. Підозрюю, що незабаром фотки з цього скверу стануть обов’язковими в будь-якому фотоальбомі черкаських наречених. Від РАГСу ми попрямували до обов’язкового місця зйомок, що є таким на сьогодні, - до філармонії, де і зробили фото в типових для цього місця ракурсах. Для нечеркащан зауважу, що архітектурою, біля якої можна пофотатись, Черкаси, на жаль, дуже обмежені.
На фоні однієї з небагатьох справді цікавих будівель, в якій зараз розташований банк, пофотали наречених та свідків:
Цього разу ми вирішили залишити набережну Дніпра "на потім", оскільки об'єктивно в Парку 50 річчя значно більше цікавих ракурсів:
На мосту закоханих:
Після нього є гарна лавка, встановлена, до речі, особисто мером міста, який запровадив цікаву ініціативу - встановлювати персональні лавки, тобто з написом, хто так би мовити став спонсором встановлення цієї лавки.
Там зробили кілька різнопланових фото, серед яких і наступне:
Після парку ми з'їздили в березовий гай на іншому березі Дніпра, також популярне місце для зйомок наречених. Фото звідти на початку посту, а також наступне:
Дорогою у ресторан ми ще встигли заскочити на Пагорб слави, де зробили фото майже в тих самих ракурсах, що і попереднього разу. Крім того пощастило зробити знімок з каретою неподалік.
Фотозйомка принесла лише позитивні емоції перш за все завдяки невимушеній атмосфері, зумовленій тим, що наречені - близькі нам люди. Відмічу, що під час зйомки виникає почуття азарту, дещо схоже як на мене на азарт під час збирання грибів, коли в гонитві за результатом навіть не помічаєш, що вже вимастив всі коліна на джинсах :))).
Отже це була друга можливість пофотати наречених, шкода що перелік друзів, що збираються одружуватися найближчим часом, вже вичерпався. Хоча чесно зізнаюсь, мені зараз важко уявити, що робити з сірою мрякою, з деревами, позбавленими листя і кольорів, а саме така погода наближається. Як на мене, золота осінь - то найкраща пора для весіль.
P.S. це стосується будь-якого мого запису - як правило я зазначаю музику, яка не обов'язково грає під час написання тексту, але яка безперечно мені подобається, на яку я звернув увагу в цей день, можливо в попередній. Цього разу звертаю вашу увагу на класний мєдляк (не новий, хоча багато хто, гадаю, почує його вперше), який, як на мене, абсолютно незаслужено відсутній на українських радіостанціях, та не увійшов у перелік "хітів 90-х" або на кшталт цього, хоча пісня безперечно на це заслуговує. Але шоубіз це така сама штука, як і будь-яка торгівля - слухаєш, що продають. Добре, що є інтернет-радіо, яке дає змогу значно розширити раціон споживання музичного продукту. В даному випадку пісня була почута на http://www.polskastacja.pl/
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 29 Oct 2010 01:10 (UTC)можливо азарт перетворити на додатковий прибуток? ;)
в певний момент ми познайомились з однією панею, коли вона також починала з чистого інтересу. Дуже приємна особа і працювала вона тяжко, зате зараз, після років 5, вже її фотоґрафії є в престижних журналах не говорячи про повну зайнятість, як фотоґраф.
Можливо навіть з її робіт можна отримати додаткові ідеї:
http://www.tanjalippertphotography.com/ - веб сайт (див портфоліо)
http://tanjalippertphotography.blogspot.com/ - її блоґ
а замастити джинси - то навіть дуже добре! :)
http://vimeo.com/3303496
no subject
Date: 29 Oct 2010 07:01 (UTC)no subject
Date: 29 Oct 2010 07:41 (UTC)no subject
Date: 29 Oct 2010 07:50 (UTC)no subject
Date: 29 Oct 2010 11:37 (UTC)і невеличке зауваження, просто на майбутнє, гудзики на піджаку у молодого неправильно застебнуті - верхня повинна бути застебнута, а ніжня - ні, тобто, з точністю та навпаки :-)))
ну і побажання, як завджи, - нових замовлень та творчіх успіхів! бо у вас гарно виходить! :-)
no subject
Date: 29 Oct 2010 18:09 (UTC)no subject
Date: 30 Oct 2010 09:32 (UTC)Гадаю, що столиця має достатньо гарних фотографів з доброзичливим поглядом об'єктива, треба пошукати. Можливо варто оформити фотоальбом у вигляді фотокниги - http://cyfrolab.com/fotokniga
Взагалі мене влаштовує те, що я працюю геть в іншій сфері. Інакше життя перетворилося на нескінченну обробку весільних фоток, тоді як для творчості в інших напрямках часу б не лишилося.
no subject
Date: 30 Oct 2010 09:51 (UTC)