Я теж вважаю (і бачу результати) що до.. років 10-12 потрібно "давати дивитися" саме те, що потрібно. Щоб виховати смак. далі - "не страшно", людина вже сформована і її сміття просто не буде приваблювати. Перевірено. (т-т-т :) ) Я свого часу зібрала всі диски з усіма "радянськими" добрими мультиками, "Остров сокровищ", комедії, трошки Діснея, і на цих от дисках (і книгах, читаних вечорами -пригодницьких, різних) "ростила" свого майбутнього кіно- і літературного критика. Задля загальної ерудиції, правда, довелося її потім одним оком в гостях у друзів заглядати що вони дивляться.. але багато хто теж так ріс і ті фільми і мудьтики дивився і любив що і вона. А фільми останніх років типу Нарнії, Володаря Кілець чи Піратів карибського моря.. ну що ж, я і сама з нею разів по три переглядала. :) Тепер вона і ними вже "перехворіла". Он вчора на рівних "В джазе только девочки" дивилися (до речі, доволі цнотливий у порівнянні фільм, як не дивно :) хоча її 13 років, але це теперішні 13 ) - море задоволення отримали, від музики, чорно-білого але вічного кіно, вона - вперше, я - вдруге чи втретє.
Чудово що пішли разом! Театр - це особливий спосіб творчості.. йому або дуже віриш (набагато більше, часом, ніж навіть самому талановитому кіно), ну або не віриш. Це так добре коли з дитинства цей світ є знайомим. А ще коли стосується Тараса.. правда, я на такі спектаклі просто боюся ходити, якщо чесно. Боюся того як і що "зроблять" з нього.. :)
До речі, згадалося.. якось ще класі у 3-4му, пригадую, стояли з мамами зграйкою після того як дітей в школу провели, одна з мам каже: ми оце ТБ коли дивимося, і починаються недитячі сцени, я кажу "так, переключаемся" (у нас практично всі мами російськомовні :) ). А оце вчора ідемо уздовж будинку по вузькій алеї, тут з під'їзду вибігає парочка до таксі і починають так прощатися.. що недитячі сцени відпочивають.. тут моя мала дивиться на мене і каже: "Ну что, мама, переключаемся?.." :))
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 11 Mar 2013 21:29 (UTC)далі - "не страшно", людина вже сформована і її сміття просто не буде приваблювати. Перевірено. (т-т-т :) ) Я свого часу зібрала всі диски з усіма "радянськими" добрими мультиками, "Остров сокровищ", комедії, трошки Діснея, і на цих от дисках (і книгах, читаних вечорами -пригодницьких, різних) "ростила" свого майбутнього кіно- і літературного критика. Задля загальної ерудиції, правда, довелося її потім одним оком в гостях у друзів заглядати що вони дивляться.. але багато хто теж так ріс і ті фільми і мудьтики дивився і любив що і вона.
А фільми останніх років типу Нарнії, Володаря Кілець чи Піратів карибського моря.. ну що ж, я і сама з нею разів по три переглядала. :) Тепер вона і ними вже "перехворіла". Он вчора на рівних "В джазе только девочки" дивилися (до речі, доволі цнотливий у порівнянні фільм, як не дивно :) хоча її 13 років, але це теперішні 13 ) - море задоволення отримали, від музики, чорно-білого але вічного кіно, вона - вперше, я - вдруге чи втретє.
Чудово що пішли разом!
Театр - це особливий спосіб творчості.. йому або дуже віриш (набагато більше, часом, ніж навіть самому талановитому кіно), ну або не віриш. Це так добре коли з дитинства цей світ є знайомим. А ще коли стосується Тараса.. правда, я на такі спектаклі просто боюся ходити, якщо чесно. Боюся того як і що "зроблять" з нього.. :)
До речі, згадалося..
якось ще класі у 3-4му, пригадую, стояли з мамами зграйкою після того як дітей в школу провели, одна з мам каже: ми оце ТБ коли дивимося, і починаються недитячі сцени, я кажу "так, переключаемся" (у нас практично всі мами російськомовні :) ). А оце вчора ідемо уздовж будинку по вузькій алеї, тут з під'їзду вибігає парочка до таксі і починають так прощатися.. що недитячі сцени відпочивають.. тут моя мала дивиться на мене і каже: "Ну что, мама, переключаемся?.."
:))