![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
zamkovyiТретій рік поспіль наприкінці літа ми відвідуємо Крим. Цього року ми опинилися в смт Паркове, що на Південному узбережжі між Кастрополем і Понизівкою, або, якщо попередні назви вам нічого не говорять - між Форосом і Сімеїзом.
Поїздка в Крим відбулася протягом 12-19 серпня. Їхати в Крим в кінці літа нам подобається, тому що таким чином наче подовжуєш літо. В день від'їзду в Черкасах якраз похолодало - вночі було +14. Поки їхали по області, температура знижувалася навіть до 12-ти. Просуваючись на південь півдня, спостерігали, як поступово підвищується температура - в Херсонській області рано вранці було +21.
Ранок в Херсонській області:
На місці вдень було 27-29 і сонячно, а в Черкасах - 19 і дощ.
Дорога зайняла близько 10 годин (або 750 км). Якщо щось пити і жувати, то спати не хочеться. :)
Їхали по трасі на Кривий Ріг. Якість покриття задовільна, дорога не завантажена, обгони були рідкісним явищем. Єдине, що в Кривому Розі центральну вулицю, через яку проходить міжміська траса, зараз ремонтують, і обїжджати довелося якимись чагарями. Наперед зазначу, що на зворотньому шляху виїхати з Кривого Рогу виявилося надто складно. Весела гра "нічний криворізький лабіринт" забрала в нас близько години. Криворізький даїшник - єдина жива людина, що трапилася нам на дорозі вночі, виявивися разом з навігатором з родини Сусаніних. Можливо, то влада Кривого Рогу так приваблює туристів, щоб вони на довше затрималися в місті. В Черкасах теж влада працює над цим питанням, розпочавши масштабний ремонт доріг з того, що розширили і поглибили існуючі ями, а також викопали нові. Шансів швидко залишити місто у випадкових переїжджих вже майже немає, ба більше, є велика ймовірність, що вони залишать зайву гривню в місцевому автосервісі.
Та облишимо містечкові методи утримання туристів і повернемось до Криму, який приваблює туристівжлобськими цінами на житло, переповненими пляжами, хамським ставленням до відпочиваючих чудовим морем, горами, неповторною природою і кліматом.
В Парковому ми опинилися випадково. Спочатку розглядали Форос і Сімеїз, але зависокі ціни та відсутність можливості нормально припаркувати автівку змусили відмовитися від цих варіантів. Щільність людей і автівок що в Форосі, що в Сімеїзі така, наче ти опинився десь на базарній вулиці. Так що, як страждаєте від самотності - вам в Форос. В Симеїз теж можна. Тільки якщо ви дівчина - навряд. А ось Елтон Джон знайшов би там багато "друзів". ;)
Паркове підвернулося під руку в останній момент, коли вже почали закрадатися сумніви, чи на ПБК можна знайти щось прийнятне. Від втечі в Євпаторію зупиняло розуміння, що знайти щось нормальне там о 7-й вечора (а до Євпаторії з ПБК ще пиляти й пиляти) буде вкрай важко.
В Парковому разом з сім'єю брата ми винайняли достатньо комфортну двокімнатну квартиру за прийнятні гроші. Несподівано виявилося, що з вікон відкривається цікавий вид на гори
і море.
Двір і навколишня територія засаджені кіпарисами та різними незвичними для нас ялинами, є навіть пальма :). В повітрі відповідні хвойно-кіпарисні аромати.
СМТ Паркове досить маленьке. Центр - це дві 4-5-поверхівки (N44°24'16.7" E033°54'38.8"), навколо яких трохи приватного сектору. Нижче від них парк (від якого і назва СМТ) з парою баз відпочинку. На схід від парку декілька сучасних малоповерхових будинків та багатоповерхівка "Консоль" біля моря. Більшість "квартир" в цих будинках здається, але по інтернету дивилися, ціни там ого-го.
В СМТ немає барів, дискотек, аптек. В нашому будинку один з 2-х невеликих продмагів, поштове відділення, в сусідньому - фельдшерсько-акушерський пункт.
До пляжу йти... ні, не так, від пляжу підніматися 20 хвилин. Якщо ще й сонечко світить, то вдруге за день на пляж не захочеш. Частина шляху до пляжу веде через парк, частина - по дорозі, щоправда згодом знайшли стежки, що дозволяли обходитися без дороги, по якій їздять машини.
Маючи досвід минулорічного відпочинку на безкоштовному пляжі Місхора, ми готувалися вставати о 7-й ранку, щоб встигнути на пляж. В Місхорі о 10-й ранку бувало таке, що навіть пакет з речами важко було кудись поставити. Аналогічне чув про Сімеїз та інші місця ПБК.
В Парковому міф про заповнені безкоштовні пляжі на ПБК був розвіяний. Перше фото зроблене о 9.42. Температура води +24-25. Найближчий пляж від спуску до берегової лінії, яка насправді досить довга. Якщо пройти з хвилину, потрапляємо на один з сусідніх пляжей, щільність людей на якому ще менша:
Як вам "вщерть заповнені" пляжі ПБК? ;)
Наступний міф - "Крим українофобський", розбився при спілкуванні з місцевими людьми. Зізнаюсь, я трохи був "накручений" законом про мови і негативними відгуками про Крим деяких ЖЖ френдів. Тому до Криму я морально готувався - купив футболку з українським прапором, записав українські збірки, на яких в тому числі "Лента за лентою" :))). Виникали взагалі сумніви, чи варто їхати до цих "українофобів".
Але, спілкуючись з місцевими, відмітив, що відсотків 80% на моє звернення українською відповідали українською! Серед відпочиваючих також чули багато української мови. Можливо це пов'язане з тим, що саме в Парковому більшість відпочивальників - українці. Особливо популярне місце серед мешканців Кривого Рогу, які раніше їздили на базу відпочинку "Криворізький гірник", що зараз, судячи з усього продана. Але люди продовжують їздити в те саме місце.
Фотофакт "українофобії":
В цілому відпочинок в Парковому нам сподобався. Чи поїдемо ще раз? Навряд. По-перше, нецікаво їхати в одне і те ж місце. А, по-друге, ніяке воно вже не Паркове. Скоріше Будівельне. Парк і базу відпочинку, за словами місцевих, викупив Ахметов. Вдень і вночі серпантином піднімаються завантажені землею і камінням КАМАЗи. Звук такий, наче пролітає літак. Парк перегорожений і частково знищений:
Підхід до пляжу проходить повз КПП, охоронці якого, за їх словами, "поки що" пускають на пляж. Гадаю, що закінчивши будівельні роботи, нові власники перекриють доступи на пляжі, або ж суттєво обмежать площу безкоштовних пляжів.
Звісно, як там буде далі, зараз можна лише здогадуватися. В разі бажання варто зателефонувати комусь з місцевих, дізнатися про ситуацію (в мене є телефон).
Через перебудову бази відпочинку пляж трохи закинутий, але, як не дивно, на ньому і в тих залишках парку хтось прибирає!
Пляжні фото:
Весь час погода була тепла і сонячна (за винятком одного дня), море тепле, але з хвилями, на яких Тарасу сподоболася гойдатися.
Місцева фауна:
Ця пташка класно пірнає, а коли летить, виглядає наче чорна качка:
Намисто з ластівок:
На пагорбі неподалік від будинку:
Десь поруч знімали сцену підвішення Буратіно за ноги у стрічці "Пригоди Буратіно" 1975р. Про це дізнався вже після повернення, а так би спробував відшукати конкретно те місце.
Одного дня пішов дощ. Мали нагоду спостерігати смерч на морі:
Прогулюючись вечірньою набережною
легко потрапити в сусідній Кастрополь (10 хвилин неспішним кроком). Там пляж менший, цивілізації більше - є причал, генделі, на пляжі багато сміття.
В Кастрополі я бачив багато крабів серед каміння... Тарас сфотався з мавпочкою, яка була з людьми, що теж прогулювалися набережною.
Дядько, що тримає мавпочку, виявився народним депутатом. Ця випадкова зустріч трохи змінила мої уявлення про "господарів життя" у кращій бік :).
Окрім Паркового і околиць відвідали ще декілька місць.
Нікітський бот сад став результатом невдалої спроби потрапити в Масандрівський палац, орієнтуючись на підказки навігатора :). Минулого року ми вже були в Нікіті приблизной в той самий час. Тож додивилися те, чого не подивилися попереднього разу, коли бігли за екскурсоводом.
Дорога до Масандри і Нікіти пролягає через Ялту,
пісня про яку стала для нас гімном цьогорічної кримської подорожі.
Дзідзьо - Ялта:
Далі фото з Нікіти:
Ми без Тараса
Тарас без нас, але з морозивом
Олена маскується під колонаду:
Єсть в графскам паркє чьорний пруд, там лілії цвєтут:
Всі впізнали альтанку Мальвіни з кінострічки "Пригоди Буратіно"?
Приблизно таке питання задають деякі жінки в своїх ЖЖ після екскурсії в Нікітський ботсад.
Ще вони бачили ставок Тортіли (можливо за нього сприйняли той, що вище, з ліліями). Але оскільки порівняно недавно ми з сином дивилися "Пригоди Буратіно", і я геть не міг згадати такої яскравої альтанки, я ще раз передивився стрічку. А щоб спалити всі мости для відступу "свідкам альтанки Мальвіни", передивився ще й другу радянську стрічку про Буратіно - "Золотий ключик" 1939 року (які жертви заради правди! :))). В обох стрічках немає ніякої альтанки Мальвини, а ставок Тортіли геть інший.
Люди слухають екскурсоводів, вірять в їхні байки, а потім запитують інших: "Як, ви не впізнали цю усім відому альтанку Мальвіни?". Звісно, всі впізнали! :)))
Де знімалися "Пригоди Буратіно", а також інформацію про місця зйомок в Криму інших кінострічок можна дізнатися з цього сайту - http://crif.in.ua
Будинок, що давно не голився:
Далі був Фороський парк. Не Софіївка, звісно, але досить приємний.
Гора Кішка, що над Сімеїзом, виявилася в 10 хвилинах (автівкою) від нашого помешкання. Гріх було не відвідати. Зачотне місце, рекомендую. GPS координати - N44°24'22.3" E033°59'32.5". Відмічу, що на сайті doroga.ua, судячи з усього, надані координати місця вже на горі, що не приведуть до початку екскурсійної стежки. Зверну увагу, що мої координати - місце з протилежного боку траси від початку стежки на гору Кішка. Це початок серпантину, що веде до таврського некрополю на вершині другої половини гори Кішки, розділеної трасою. Туди просто потрапити, якщо ви їдете з боку Ялти. Якщо ж їхати як ми, з боку Форосу, необхідно розвернутися, скориставшись карманом біля початку екскурсійної стежки. На момент нашого приїзду карман був зайнятий, тоді як з другого боку траси, на початку серпантину, було достатньо місця для паркування.
До таврського некрополю ми підніматися не стали, а пішли до екологічної стежки, щоб помилуватися краєвидами.
Чудові краєвиди, доступні без наметів і наплічників. Людей практично не було, натовпів - тим більше. Ніхто не заважав фотографувати і роздивлятися надзвичайні краєвиди навколо. Тож міф, що "лемінги не дадуть зробити знімок в літньому Криму" залишимо тим, хто хоче в нього вірити :))).
Це ще не Кішка, але по дорозі. Зупинився, бо думав, що приїхали.
А це вже Кішка. Позаду - Сімеїз.
Невеличка гора внизу, якщо не помиляюсь, - скеля Діва.
Ну а це вілли Ксенія і Мєчта в Сімеїзі. Стан - плачевний.
По цій дорозі ми приїхали.
А в Ялті зараз дощ:
З іншого боку гори - вид на Кацівелі і Понизівку.
Кацівелі - містечко вчених. В центрі кадру бачимо морську платформу. Це зовсім не "вишка Бойка", а встановлена в 1980 році, перша (на той час) в Європі океанографічна платформа для гідрофізичних досліджень.
Також уважні глядачі можуть побачити чашу радіотелескопа (справжній розмір - 22 м в діаметрі). На території колишнього СНД він єдиний входить в мережу, що об'єднує найбільші телескопи світу.
А от щоб побачити наступний краєвид, довелося спуститися з "офіційної" тропи на "козячу" стежку.
Підйом назад закінчився невеликим падінням з гальмуванням колінами, одне з яких потім не давало заснути мені наступну ніч - Кішка подряпала! :)
Вид з оглядового майданчику Ласпинського перевалу (44°25'43.85''N, 33°42'24.42''E):
Останнього дня поїздки, вже на зворотньому шляху, ми вирішили відвідати музей флоту в Севастополі. Зупинилися прямо напроти будівлі музею, але буквально відразу були піймані за руку тітонькою-агітатором морських екскурсій, тож довелося подивитися на Севастополь з моря.
Нам детально розповіли про всі кораблі в 4-х бухтах (військові, цивільні) і трохи історії Севастополя. Шпигунам, гадаю, було б цікаво почути про ВМФ Росії. Китайська родина в складі екскурсії мабуть була там не дарма ;).
Флот візуально боєздатний, тільки б почистити від іржі.
А ще в цьому "місті російської слави" ми пообідали в "Смачний край - кАрАвай" (заради "смачний край" пробачимо помилочки? :))) А в магазині, де разом з іншим я придбав українські прапорці, щоб прикрасити автівку на День незалежності, касир на моє зверненення українською відповіла українською! Не такий страшний чорт, як його малюють! ;)
Заключне фото, зроблене десь на Херсонщині.
До речі, ті, хто їздив Херсонською областю на Кривий ріг, бачили пам'ятник кавуну. Не дарма поставили, оскільки, наприклад, цього року кавуни на трасі коштували стільки ж, як у магазині в моєму будинку. Продавці при дорозі кажуть, що в них неврожай, тоді як на Черкащині вперше досить масовим явищем стали місцеві стиглі кавуни... Глобальне потепління?
А ще мені сподобався цьогорічний стиль відпочинку. Спокійний, приємний відпочинок. Головне море, потім - фото. Минулого року було навпаки. Тоді за тиждень я так втомився від вражень, що останнього дня вже майже нічого не хотів дивитися в Криму, а через постійні поїздки майже не засмаг. Цього разу атракцій було менше, але враження, що залишилися, більш глибокі в порівняні з тогорічним калейдоскопом і не менш приємні.
Поїздка в Крим відбулася протягом 12-19 серпня. Їхати в Крим в кінці літа нам подобається, тому що таким чином наче подовжуєш літо. В день від'їзду в Черкасах якраз похолодало - вночі було +14. Поки їхали по області, температура знижувалася навіть до 12-ти. Просуваючись на південь півдня, спостерігали, як поступово підвищується температура - в Херсонській області рано вранці було +21.
Ранок в Херсонській області:
На місці вдень було 27-29 і сонячно, а в Черкасах - 19 і дощ.
Дорога зайняла близько 10 годин (або 750 км). Якщо щось пити і жувати, то спати не хочеться. :)
Їхали по трасі на Кривий Ріг. Якість покриття задовільна, дорога не завантажена, обгони були рідкісним явищем. Єдине, що в Кривому Розі центральну вулицю, через яку проходить міжміська траса, зараз ремонтують, і обїжджати довелося якимись чагарями. Наперед зазначу, що на зворотньому шляху виїхати з Кривого Рогу виявилося надто складно. Весела гра "нічний криворізький лабіринт" забрала в нас близько години. Криворізький даїшник - єдина жива людина, що трапилася нам на дорозі вночі, виявивися разом з навігатором з родини Сусаніних. Можливо, то влада Кривого Рогу так приваблює туристів, щоб вони на довше затрималися в місті. В Черкасах теж влада працює над цим питанням, розпочавши масштабний ремонт доріг з того, що розширили і поглибили існуючі ями, а також викопали нові. Шансів швидко залишити місто у випадкових переїжджих вже майже немає, ба більше, є велика ймовірність, що вони залишать зайву гривню в місцевому автосервісі.
Та облишимо містечкові методи утримання туристів і повернемось до Криму, який приваблює туристів
В Парковому ми опинилися випадково. Спочатку розглядали Форос і Сімеїз, але зависокі ціни та відсутність можливості нормально припаркувати автівку змусили відмовитися від цих варіантів. Щільність людей і автівок що в Форосі, що в Сімеїзі така, наче ти опинився десь на базарній вулиці. Так що, як страждаєте від самотності - вам в Форос. В Симеїз теж можна. Тільки якщо ви дівчина - навряд. А ось Елтон Джон знайшов би там багато "друзів". ;)
Паркове підвернулося під руку в останній момент, коли вже почали закрадатися сумніви, чи на ПБК можна знайти щось прийнятне. Від втечі в Євпаторію зупиняло розуміння, що знайти щось нормальне там о 7-й вечора (а до Євпаторії з ПБК ще пиляти й пиляти) буде вкрай важко.
В Парковому разом з сім'єю брата ми винайняли достатньо комфортну двокімнатну квартиру за прийнятні гроші. Несподівано виявилося, що з вікон відкривається цікавий вид на гори
і море.
Двір і навколишня територія засаджені кіпарисами та різними незвичними для нас ялинами, є навіть пальма :). В повітрі відповідні хвойно-кіпарисні аромати.
СМТ Паркове досить маленьке. Центр - це дві 4-5-поверхівки (N44°24'16.7" E033°54'38.8"), навколо яких трохи приватного сектору. Нижче від них парк (від якого і назва СМТ) з парою баз відпочинку. На схід від парку декілька сучасних малоповерхових будинків та багатоповерхівка "Консоль" біля моря. Більшість "квартир" в цих будинках здається, але по інтернету дивилися, ціни там ого-го.
В СМТ немає барів, дискотек, аптек. В нашому будинку один з 2-х невеликих продмагів, поштове відділення, в сусідньому - фельдшерсько-акушерський пункт.
До пляжу йти... ні, не так, від пляжу підніматися 20 хвилин. Якщо ще й сонечко світить, то вдруге за день на пляж не захочеш. Частина шляху до пляжу веде через парк, частина - по дорозі, щоправда згодом знайшли стежки, що дозволяли обходитися без дороги, по якій їздять машини.
Маючи досвід минулорічного відпочинку на безкоштовному пляжі Місхора, ми готувалися вставати о 7-й ранку, щоб встигнути на пляж. В Місхорі о 10-й ранку бувало таке, що навіть пакет з речами важко було кудись поставити. Аналогічне чув про Сімеїз та інші місця ПБК.
В Парковому міф про заповнені безкоштовні пляжі на ПБК був розвіяний. Перше фото зроблене о 9.42. Температура води +24-25. Найближчий пляж від спуску до берегової лінії, яка насправді досить довга. Якщо пройти з хвилину, потрапляємо на один з сусідніх пляжей, щільність людей на якому ще менша:
Як вам "вщерть заповнені" пляжі ПБК? ;)
Наступний міф - "Крим українофобський", розбився при спілкуванні з місцевими людьми. Зізнаюсь, я трохи був "накручений" законом про мови і негативними відгуками про Крим деяких ЖЖ френдів. Тому до Криму я морально готувався - купив футболку з українським прапором, записав українські збірки, на яких в тому числі "Лента за лентою" :))). Виникали взагалі сумніви, чи варто їхати до цих "українофобів".
Але, спілкуючись з місцевими, відмітив, що відсотків 80% на моє звернення українською відповідали українською! Серед відпочиваючих також чули багато української мови. Можливо це пов'язане з тим, що саме в Парковому більшість відпочивальників - українці. Особливо популярне місце серед мешканців Кривого Рогу, які раніше їздили на базу відпочинку "Криворізький гірник", що зараз, судячи з усього продана. Але люди продовжують їздити в те саме місце.
Фотофакт "українофобії":
В цілому відпочинок в Парковому нам сподобався. Чи поїдемо ще раз? Навряд. По-перше, нецікаво їхати в одне і те ж місце. А, по-друге, ніяке воно вже не Паркове. Скоріше Будівельне. Парк і базу відпочинку, за словами місцевих, викупив Ахметов. Вдень і вночі серпантином піднімаються завантажені землею і камінням КАМАЗи. Звук такий, наче пролітає літак. Парк перегорожений і частково знищений:
Підхід до пляжу проходить повз КПП, охоронці якого, за їх словами, "поки що" пускають на пляж. Гадаю, що закінчивши будівельні роботи, нові власники перекриють доступи на пляжі, або ж суттєво обмежать площу безкоштовних пляжів.
Звісно, як там буде далі, зараз можна лише здогадуватися. В разі бажання варто зателефонувати комусь з місцевих, дізнатися про ситуацію (в мене є телефон).
Через перебудову бази відпочинку пляж трохи закинутий, але, як не дивно, на ньому і в тих залишках парку хтось прибирає!
Пляжні фото:
Весь час погода була тепла і сонячна (за винятком одного дня), море тепле, але з хвилями, на яких Тарасу сподоболася гойдатися.
Місцева фауна:
Ця пташка класно пірнає, а коли летить, виглядає наче чорна качка:
Намисто з ластівок:
На пагорбі неподалік від будинку:
Десь поруч знімали сцену підвішення Буратіно за ноги у стрічці "Пригоди Буратіно" 1975р. Про це дізнався вже після повернення, а так би спробував відшукати конкретно те місце.
Одного дня пішов дощ. Мали нагоду спостерігати смерч на морі:
Прогулюючись вечірньою набережною
легко потрапити в сусідній Кастрополь (10 хвилин неспішним кроком). Там пляж менший, цивілізації більше - є причал, генделі, на пляжі багато сміття.
В Кастрополі я бачив багато крабів серед каміння... Тарас сфотався з мавпочкою, яка була з людьми, що теж прогулювалися набережною.
Дядько, що тримає мавпочку, виявився народним депутатом. Ця випадкова зустріч трохи змінила мої уявлення про "господарів життя" у кращій бік :).
Окрім Паркового і околиць відвідали ще декілька місць.
Нікітський бот сад став результатом невдалої спроби потрапити в Масандрівський палац, орієнтуючись на підказки навігатора :). Минулого року ми вже були в Нікіті приблизной в той самий час. Тож додивилися те, чого не подивилися попереднього разу, коли бігли за екскурсоводом.
Дорога до Масандри і Нікіти пролягає через Ялту,
пісня про яку стала для нас гімном цьогорічної кримської подорожі.
Дзідзьо - Ялта:
Далі фото з Нікіти:
Ми без Тараса
Тарас без нас, але з морозивом
Олена маскується під колонаду:
Єсть в графскам паркє чьорний пруд, там лілії цвєтут:
Всі впізнали альтанку Мальвіни з кінострічки "Пригоди Буратіно"?
Приблизно таке питання задають деякі жінки в своїх ЖЖ після екскурсії в Нікітський ботсад.
Ще вони бачили ставок Тортіли (можливо за нього сприйняли той, що вище, з ліліями). Але оскільки порівняно недавно ми з сином дивилися "Пригоди Буратіно", і я геть не міг згадати такої яскравої альтанки, я ще раз передивився стрічку. А щоб спалити всі мости для відступу "свідкам альтанки Мальвіни", передивився ще й другу радянську стрічку про Буратіно - "Золотий ключик" 1939 року (які жертви заради правди! :))). В обох стрічках немає ніякої альтанки Мальвини, а ставок Тортіли геть інший.
Люди слухають екскурсоводів, вірять в їхні байки, а потім запитують інших: "Як, ви не впізнали цю усім відому альтанку Мальвіни?". Звісно, всі впізнали! :)))
Де знімалися "Пригоди Буратіно", а також інформацію про місця зйомок в Криму інших кінострічок можна дізнатися з цього сайту - http://crif.in.ua
Будинок, що давно не голився:
Далі був Фороський парк. Не Софіївка, звісно, але досить приємний.
Гора Кішка, що над Сімеїзом, виявилася в 10 хвилинах (автівкою) від нашого помешкання. Гріх було не відвідати. Зачотне місце, рекомендую. GPS координати - N44°24'22.3" E033°59'32.5". Відмічу, що на сайті doroga.ua, судячи з усього, надані координати місця вже на горі, що не приведуть до початку екскурсійної стежки. Зверну увагу, що мої координати - місце з протилежного боку траси від початку стежки на гору Кішка. Це початок серпантину, що веде до таврського некрополю на вершині другої половини гори Кішки, розділеної трасою. Туди просто потрапити, якщо ви їдете з боку Ялти. Якщо ж їхати як ми, з боку Форосу, необхідно розвернутися, скориставшись карманом біля початку екскурсійної стежки. На момент нашого приїзду карман був зайнятий, тоді як з другого боку траси, на початку серпантину, було достатньо місця для паркування.
До таврського некрополю ми підніматися не стали, а пішли до екологічної стежки, щоб помилуватися краєвидами.
Чудові краєвиди, доступні без наметів і наплічників. Людей практично не було, натовпів - тим більше. Ніхто не заважав фотографувати і роздивлятися надзвичайні краєвиди навколо. Тож міф, що "лемінги не дадуть зробити знімок в літньому Криму" залишимо тим, хто хоче в нього вірити :))).
Це ще не Кішка, але по дорозі. Зупинився, бо думав, що приїхали.
А це вже Кішка. Позаду - Сімеїз.
Невеличка гора внизу, якщо не помиляюсь, - скеля Діва.
Ну а це вілли Ксенія і Мєчта в Сімеїзі. Стан - плачевний.
По цій дорозі ми приїхали.
А в Ялті зараз дощ:
З іншого боку гори - вид на Кацівелі і Понизівку.
Кацівелі - містечко вчених. В центрі кадру бачимо морську платформу. Це зовсім не "вишка Бойка", а встановлена в 1980 році, перша (на той час) в Європі океанографічна платформа для гідрофізичних досліджень.
Також уважні глядачі можуть побачити чашу радіотелескопа (справжній розмір - 22 м в діаметрі). На території колишнього СНД він єдиний входить в мережу, що об'єднує найбільші телескопи світу.
А от щоб побачити наступний краєвид, довелося спуститися з "офіційної" тропи на "козячу" стежку.
Підйом назад закінчився невеликим падінням з гальмуванням колінами, одне з яких потім не давало заснути мені наступну ніч - Кішка подряпала! :)
Вид з оглядового майданчику Ласпинського перевалу (44°25'43.85''N, 33°42'24.42''E):
Останнього дня поїздки, вже на зворотньому шляху, ми вирішили відвідати музей флоту в Севастополі. Зупинилися прямо напроти будівлі музею, але буквально відразу були піймані за руку тітонькою-агітатором морських екскурсій, тож довелося подивитися на Севастополь з моря.
Нам детально розповіли про всі кораблі в 4-х бухтах (військові, цивільні) і трохи історії Севастополя. Шпигунам, гадаю, було б цікаво почути про ВМФ Росії. Китайська родина в складі екскурсії мабуть була там не дарма ;).
Флот візуально боєздатний, тільки б почистити від іржі.
А ще в цьому "місті російської слави" ми пообідали в "Смачний край - кАрАвай" (заради "смачний край" пробачимо помилочки? :))) А в магазині, де разом з іншим я придбав українські прапорці, щоб прикрасити автівку на День незалежності, касир на моє зверненення українською відповіла українською! Не такий страшний чорт, як його малюють! ;)
Заключне фото, зроблене десь на Херсонщині.
До речі, ті, хто їздив Херсонською областю на Кривий ріг, бачили пам'ятник кавуну. Не дарма поставили, оскільки, наприклад, цього року кавуни на трасі коштували стільки ж, як у магазині в моєму будинку. Продавці при дорозі кажуть, що в них неврожай, тоді як на Черкащині вперше досить масовим явищем стали місцеві стиглі кавуни... Глобальне потепління?
А ще мені сподобався цьогорічний стиль відпочинку. Спокійний, приємний відпочинок. Головне море, потім - фото. Минулого року було навпаки. Тоді за тиждень я так втомився від вражень, що останнього дня вже майже нічого не хотів дивитися в Криму, а через постійні поїздки майже не засмаг. Цього разу атракцій було менше, але враження, що залишилися, більш глибокі в порівняні з тогорічним калейдоскопом і не менш приємні.
