Арсенале 2012
Jul. 28th, 2012 22:33![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
zamkovyiВідкладати вже немає куди… За 3 дні Арсенале 2012 добігає кінця. Сподіваюсь, хтось з друзів ще встигне подивитися цю найбільш визначну експозицію сучасного мистецтва в Україні.
А ми встигли подивитися виставку майже місяць тому – 29 червня.
Про це і піде мова
Цьогорічна виставка в Мистецькому арсеналі не просто виставка, а бієнале. Особисто для мене це проявилося в тім, що куратором виставка став іменитий англієць Девід Елліотт, а сама виставка має мабуть вдвічі більше експонатів, розширивши виставкові площі на 2-гий поверх, чого раніше не було. Ну ще й назва з Kyiv Art Contemporary змінилася на Арсенале 2012. АрсеналЕ, тому що бієналЕ.
В іншому я різниці не побачив. Як і раніше виставка досить різноманітна і цікава. Важко сказати, наскільки був відмінний рівень учасників. Напевно вищий, все ж таки Девід Елліотт.
Зокрема організаторами зазначається, що із понад 100 представлених на виставці митців та мистецьких груп 40 виставили на "Арсенале" роботи, які вперше виносять на огляд публіки.
Внутрішній двір музейно-виставкового комплексу зустрічає нас фонтаном із золотим лотосом, що постійно розкриває/закриває пелюстки наче живий.
Автор - корейський художник і дизайнер Чой Джонг Хва. Зі слів екскурсовода, художник обрав золотистий колір, пов’язавши його із типовим кольором волосся українських жінок, яким він його побачив після прогулянок київськими вулицями.
Поруч бачимо годинник із відображенням. Що він символізує кожен може придумати сам.
В принципі як і в більшості робіт сучасного мистецтва, які буває важко однозначно зрозуміти і навіть іноді сумніваєшся чи це мистецтво, чи стьоб… (А може король голий?)
Також у дворі розташовані двоє кафе… Якщо перше – зроблене з навісів, і там з можливостями дизайну було простіше, то друге використало стару будівлю, обклеївши стіни фольгою. Має кльовий вигляд!
Поруч, оточені валами Київської фортеці, на майданчику зібрані «скіфські баби», більшість з яких насправді не баби, а дєди.
Звичні для пересічного відвідувача українських музеїв, ці сфінкси степу мабуть призначені більше щоб збудити уяву іноземців. Адже не секрет, що Арсенале був значною мірою розрахований на гостей Євро 2012, щоб вони між пивком і футбольчиком одержали культурне задоволення.
Не запам’ятав чиї відомі особистості у вигляді матрьошок-фараонів. Прикольно придумано з Гагаріним.
В глибокій ямі викладені биті і цілі порцелянові копії предметів – композиція «Непотріб–2» китайця Лю Жанхуа.
Кафешки всередині будівлі Арсеналу теж цікаво вбрані. Стільці і столи цієї стилізовані піддомовини зливки золота.
Деякі роботи зрозуміти легко, як "Зів'ядання краси" М.Шубіної:
Я хоч тоді вже зголоднів, але на такий бутер не спокусився б (робота Олександра Каднікова)
Його ж робота на тему комсомольського квитка:
Сподобалися багато інсталяцій, що займають окремі «кімнати». Окремий простір інсталяції дозволяє краще її відчути, не відволікаючись на інші експонати навкруги.
Зокрема, в одній намотані мотузки (кілометри бавовняних ниток), наче павутиння, а посередині висять і підсвічуються ліхтарями декілька великих білих платтів (Чихару Шіота "Після мрії").
Зрозуміє глядач сенс чи ні, але подивитися цікаво.
Цікаві відчуття від інсталяції 83-річної японки Яйої Кусами «Сліди майбутнього», така собі ігрова кімната:
Інша інсталяція авторки - «Наслідки знищення вічності» являє собою дзеркальну кімнату (стіни, стеля), в якій підлога, окрім стежки посередині, вкрита водою. До стелі підвішані сотні вогників, які здаються міріадами зірок через багаторазове відображення. Дуже ефектно. Для поціновувачів візуальних ефектів – саме те. Навіть охоронець, коли ми виходили з Арсеналу, поцікавився, як нам «дзеркальна кімната», мабуть вважаючи її найцікавішим «атракціоном».
Ще вразив будинок офісного планктону – такий собі офіс під водою.
Класна інсталяція – зала медитації Олега Кулика "Vespers of the Sacred Virgin" - піраміда, на яку можна залізти і помедитувати під відповідну музику і світлові ефекти, що ми і зробили… В усілякому разі перепочили, бо на той час вже притомилися – площі великі.
Багато кімнат, де можна посидіти подивитися відео постановки. Але на це реально не вистачало часу – постійно бігли за екскурсоводом, а потім сил, коли екскурсія закінчилась.
Сподобалось відео «Пліт» Білла Віоли - де в уповільненій зйомці дивишся за емоціями та взаємодією групи незнайомих один з одним людей, яких раптом починає заливати водою (не топити).
Ще запам’ятав відео гурту SOSка «Поминки» в якому бабкам замовили оплакувати представників мистецтва XX століття.
Казахська юрта-офіс:
Стільчик - трон для людини – царя природи.
Неонові вогні на міфологічну тему (Степан Рябченко. New age):
Мусульманські жінки у роботі Рашида Рана «Вуаль VI».
Якщо придивитися ближче (дітям до 16 не варто) – можна побачити, з чого складається картина.
Можливо автор має на увазі, що паранджі, символ скутості і недоторканності, то лише оболонка? Власне ефект від перегляду якраз такий і є: спочатку бачиш паранджі, а придивившись… все інше.
Ідея екскурсовода, що це, можливо, бачення автора східної і західної жінок. Західні жінки в мене асоціюються з тіткою нижче, що керує країною/Європою і дивиться футбол. І взагалі, наче чоловік.
Ми з Тарасом в якомусь мультику:
Олена з Тарасом серед композиції «Ліс IX» авторства Шігео Тоя
«Пам’ятник сірнику» В’ячеслава Ахунова символізує радянську імперію.
Величезна фігура солдата (Іспанія), оточеного декількома солдатами з гвинтівками в людський зріст (Голандія) – це композиція «Стрілянина у Вату» голандського митця Фолькерта Де Йонга.
Автор звертається до (цитата) «патології жорстокості, яка часто не підпадає під сумнів влади, що отримує вигоду з неї». Коротше кажучи автор сумнівається у вислові «мета виправдовує засоби».
Окрема зала присвячена декільком роботам англійців братів Чепменів. Роботи об’єднані історичним фактом – виставкою авангардистського мистецтва в Німеччині. Фашисти вважали сучасне мистецтво дегенеративним. Для початку кампанії проти митців вони дозволили тим влаштувати виставку, щоб висміяти, засудити, а потім відправити в концтабір. Нацисти не чекали, що німецьке суспільство позитивно сприйме авангардне мистецтво і обламалися Тому на пов’язках в них замість свастики смайли. (Що сталося з митцями, екскурсовод не розповіла. Підозрюю, нічого доброго).
На виставці німці чорні у чорній формі з білим оскалом зубів і білками безумних очей. Реально стрьомні. Відчуття, що вони живі, що це глядачі, які так само, як і ми, роздивляються експонати. Один стояв в закутку і в іншому одязі, я його сприйняв за живого. J
Цей фашик не помічає, що стоїть під голубом з цікавим механізмом.
А цього верне від «дегенеративного мистецтва».
Коли готував текст звертався, щоб згадати, до різних джерел в інеті. Коменти по темі свідчать, що фашистів ("дегенераты, запретить" і т.п. ) в нас вистачає.
Але і вільних толерантних людей також багато, судячи з кількості відвідувачів виставок сучасного мистецтва або концертів за участі зірок нетрадиційної орієнтації.
___________________________________________________________________
Олесь Санін, режисер:
- Сучасне мистецтво не ніжне, не статуарне, воно дике, складне, воно рве кордони, воно плутає твій мозок, воно зовсім не комфортне - є різне, але в більшості воно таке.
А ми встигли подивитися виставку майже місяць тому – 29 червня.
Про це і піде мова
Цьогорічна виставка в Мистецькому арсеналі не просто виставка, а бієнале. Особисто для мене це проявилося в тім, що куратором виставка став іменитий англієць Девід Елліотт, а сама виставка має мабуть вдвічі більше експонатів, розширивши виставкові площі на 2-гий поверх, чого раніше не було. Ну ще й назва з Kyiv Art Contemporary змінилася на Арсенале 2012. АрсеналЕ, тому що бієналЕ.
В іншому я різниці не побачив. Як і раніше виставка досить різноманітна і цікава. Важко сказати, наскільки був відмінний рівень учасників. Напевно вищий, все ж таки Девід Елліотт.
Зокрема організаторами зазначається, що із понад 100 представлених на виставці митців та мистецьких груп 40 виставили на "Арсенале" роботи, які вперше виносять на огляд публіки.
Внутрішній двір музейно-виставкового комплексу зустрічає нас фонтаном із золотим лотосом, що постійно розкриває/закриває пелюстки наче живий.
Автор - корейський художник і дизайнер Чой Джонг Хва. Зі слів екскурсовода, художник обрав золотистий колір, пов’язавши його із типовим кольором волосся українських жінок, яким він його побачив після прогулянок київськими вулицями.
Поруч бачимо годинник із відображенням. Що він символізує кожен може придумати сам.
В принципі як і в більшості робіт сучасного мистецтва, які буває важко однозначно зрозуміти і навіть іноді сумніваєшся чи це мистецтво, чи стьоб… (А може король голий?)
Також у дворі розташовані двоє кафе… Якщо перше – зроблене з навісів, і там з можливостями дизайну було простіше, то друге використало стару будівлю, обклеївши стіни фольгою. Має кльовий вигляд!
Поруч, оточені валами Київської фортеці, на майданчику зібрані «скіфські баби», більшість з яких насправді не баби, а дєди.
Звичні для пересічного відвідувача українських музеїв, ці сфінкси степу мабуть призначені більше щоб збудити уяву іноземців. Адже не секрет, що Арсенале був значною мірою розрахований на гостей Євро 2012, щоб вони між пивком і футбольчиком одержали культурне задоволення.
Не запам’ятав чиї відомі особистості у вигляді матрьошок-фараонів. Прикольно придумано з Гагаріним.
В глибокій ямі викладені биті і цілі порцелянові копії предметів – композиція «Непотріб–2» китайця Лю Жанхуа.
Кафешки всередині будівлі Арсеналу теж цікаво вбрані. Стільці і столи цієї стилізовані під
Деякі роботи зрозуміти легко, як "Зів'ядання краси" М.Шубіної:
Я хоч тоді вже зголоднів, але на такий бутер не спокусився б (робота Олександра Каднікова)
Його ж робота на тему комсомольського квитка:
Сподобалися багато інсталяцій, що займають окремі «кімнати». Окремий простір інсталяції дозволяє краще її відчути, не відволікаючись на інші експонати навкруги.
Зокрема, в одній намотані мотузки (кілометри бавовняних ниток), наче павутиння, а посередині висять і підсвічуються ліхтарями декілька великих білих платтів (Чихару Шіота "Після мрії").
Зрозуміє глядач сенс чи ні, але подивитися цікаво.
Цікаві відчуття від інсталяції 83-річної японки Яйої Кусами «Сліди майбутнього», така собі ігрова кімната:
Інша інсталяція авторки - «Наслідки знищення вічності» являє собою дзеркальну кімнату (стіни, стеля), в якій підлога, окрім стежки посередині, вкрита водою. До стелі підвішані сотні вогників, які здаються міріадами зірок через багаторазове відображення. Дуже ефектно. Для поціновувачів візуальних ефектів – саме те. Навіть охоронець, коли ми виходили з Арсеналу, поцікавився, як нам «дзеркальна кімната», мабуть вважаючи її найцікавішим «атракціоном».
Ще вразив будинок офісного планктону – такий собі офіс під водою.
Класна інсталяція – зала медитації Олега Кулика "Vespers of the Sacred Virgin" - піраміда, на яку можна залізти і помедитувати під відповідну музику і світлові ефекти, що ми і зробили… В усілякому разі перепочили, бо на той час вже притомилися – площі великі.
Багато кімнат, де можна посидіти подивитися відео постановки. Але на це реально не вистачало часу – постійно бігли за екскурсоводом, а потім сил, коли екскурсія закінчилась.
Сподобалось відео «Пліт» Білла Віоли - де в уповільненій зйомці дивишся за емоціями та взаємодією групи незнайомих один з одним людей, яких раптом починає заливати водою (не топити).
Ще запам’ятав відео гурту SOSка «Поминки» в якому бабкам замовили оплакувати представників мистецтва XX століття.
Казахська юрта-офіс:
Стільчик - трон для людини – царя природи.
Неонові вогні на міфологічну тему (Степан Рябченко. New age):
Мусульманські жінки у роботі Рашида Рана «Вуаль VI».
Якщо придивитися ближче (дітям до 16 не варто) – можна побачити, з чого складається картина.
Можливо автор має на увазі, що паранджі, символ скутості і недоторканності, то лише оболонка? Власне ефект від перегляду якраз такий і є: спочатку бачиш паранджі, а придивившись… все інше.
Ідея екскурсовода, що це, можливо, бачення автора східної і західної жінок. Західні жінки в мене асоціюються з тіткою нижче, що керує країною/Європою і дивиться футбол. І взагалі, наче чоловік.
Ми з Тарасом в якомусь мультику:
Олена з Тарасом серед композиції «Ліс IX» авторства Шігео Тоя
«Пам’ятник сірнику» В’ячеслава Ахунова символізує радянську імперію.
Величезна фігура солдата (Іспанія), оточеного декількома солдатами з гвинтівками в людський зріст (Голандія) – це композиція «Стрілянина у Вату» голандського митця Фолькерта Де Йонга.
Автор звертається до (цитата) «патології жорстокості, яка часто не підпадає під сумнів влади, що отримує вигоду з неї». Коротше кажучи автор сумнівається у вислові «мета виправдовує засоби».
Окрема зала присвячена декільком роботам англійців братів Чепменів. Роботи об’єднані історичним фактом – виставкою авангардистського мистецтва в Німеччині. Фашисти вважали сучасне мистецтво дегенеративним. Для початку кампанії проти митців вони дозволили тим влаштувати виставку, щоб висміяти, засудити, а потім відправити в концтабір. Нацисти не чекали, що німецьке суспільство позитивно сприйме авангардне мистецтво і обламалися Тому на пов’язках в них замість свастики смайли. (Що сталося з митцями, екскурсовод не розповіла. Підозрюю, нічого доброго).
На виставці німці чорні у чорній формі з білим оскалом зубів і білками безумних очей. Реально стрьомні. Відчуття, що вони живі, що це глядачі, які так само, як і ми, роздивляються експонати. Один стояв в закутку і в іншому одязі, я його сприйняв за живого. J
Цей фашик не помічає, що стоїть під голубом з цікавим механізмом.
А цього верне від «дегенеративного мистецтва».
Коли готував текст звертався, щоб згадати, до різних джерел в інеті. Коменти по темі свідчать, що фашистів ("дегенераты, запретить" і т.п. ) в нас вистачає.
Але і вільних толерантних людей також багато, судячи з кількості відвідувачів виставок сучасного мистецтва або концертів за участі зірок нетрадиційної орієнтації.
___________________________________________________________________
Олесь Санін, режисер:
- Сучасне мистецтво не ніжне, не статуарне, воно дике, складне, воно рве кордони, воно плутає твій мозок, воно зовсім не комфортне - є різне, але в більшості воно таке.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 28 Jul 2012 20:01 (UTC)no subject
Date: 28 Jul 2012 20:04 (UTC)no subject
Date: 28 Jul 2012 20:12 (UTC)no subject
Date: 28 Jul 2012 20:29 (UTC)no subject
Date: 28 Jul 2012 20:34 (UTC)В Трахтемирів не збираєшся,коли спека спаде?Ближче до осені?
no subject
Date: 28 Jul 2012 20:36 (UTC)no subject
Date: 28 Jul 2012 20:39 (UTC)no subject
Date: 28 Jul 2012 20:40 (UTC)no subject
Date: 28 Jul 2012 20:42 (UTC)no subject
Date: 28 Jul 2012 20:52 (UTC)І хіба це черкащанин має робити рекламу подіям в Києві? :)
no subject
Date: 29 Jul 2012 20:34 (UTC)no subject
Date: 29 Jul 2012 20:53 (UTC)no subject
Date: 29 Jul 2012 20:55 (UTC)no subject
Date: 29 Jul 2012 20:57 (UTC)no subject
Date: 29 Jul 2012 21:02 (UTC)no subject
Date: 29 Jul 2012 21:03 (UTC)no subject
Date: 29 Jul 2012 21:05 (UTC)А воно лише в Черкасах проходить?
no subject
Date: 29 Jul 2012 21:08 (UTC)І що вважати класичним мистецтвом?
Сальвадор Далі визнаний митець? Ось його робота - портрет іншого визнаного митця Пабло Пікасо (1947 рік).
А ось картина самого Пабло Пікассо "Авіньйонські панянки" (1906-1907)
no subject
Date: 29 Jul 2012 21:16 (UTC)no subject
Date: 29 Jul 2012 21:31 (UTC)no subject
Date: 29 Jul 2012 21:52 (UTC)P.S. мені, наприклад, подобається барокова архітектура, але на жаль зараз так не будують.
no subject
Date: 29 Jul 2012 22:00 (UTC)Людина, називаючи себе царем природи, загажує Землю. Але цар природи може залишитися на пластиковому "троні", сидячи на купі сміття.
no subject
Date: 30 Jul 2012 04:44 (UTC)А барокова архітектура-то так-краса!
no subject
Date: 30 Jul 2012 04:47 (UTC)no subject
Date: 30 Jul 2012 06:37 (UTC)no subject
Date: 30 Jul 2012 06:44 (UTC)no subject
Date: 30 Jul 2012 16:55 (UTC)В самого так буває, що ігнорую події, які відбуваються поруч, є певна лінь, "завжди встигну" :)
no subject
Date: 30 Jul 2012 16:58 (UTC)Статусы для соцсетей
Date: 17 Feb 2013 04:10 (UTC)[url=http://loststatus.ru/cat_4/Krasivye_statysy/page/37]красивые статусы про мужа[/url]
Что такое статус в соцсетях и icq? Это не обыкновенная картинка или набор слов. Статус – это настроение человека, временами плохое, когда-то хорошее, а возможно даже крик души. Статус обязательно обращен к кому-то конкретно: к ситуации, друзьям, родственникам, однако чаще всего статус предназначается для одного, того самого единственного человека, с одной лишь только целью – чтобы тот, кому предназначено это послание прочел и понял тебя.
Loststatus.ru – это сайт самых современных, наиболее актуальных, востребованных и актуальных статусов для соцсетей и аси. На нашем сайте вы найдете нерадостные и веселые статусы, романтичные и стебные, философские и просто смешные. Не найдя на портале loststatus.ru того статуса, который подходил бы именно вам, публикуйте авторские статусы, для чего необходимо пройти простую процедуру регистрации, которая заберет у вас меньше минуты вашего времени. Статусы в асе и соцсетях – это ваша неповторимость, ваш собственный стиль. Добавляйте статусы, становитесь неповторимыми!
[url=http://loststatus.ru/cat_32/Statysy_pro_lubov/page/2]статусы про любовь 2013[/url]
[url=http://loststatus.ru/cat_38/Statysy_dla_odnoklassnikov/page/7]хороший статус для одноклассников[/url]