![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
zamkovyiКоротка розповідь про нашу суботню подорож, в якій ми:
- шукали золоті берези на Ірдинському болоті;
- їхали на Ірдинь-Мліїв-Городище, але навіть до Млієва так і не доїхали, "застрягнувши" в Ірдинському болоті;
- вперше побували в справжній землянці;
- роздивилися червоні дуби, які виявилися зовсім не червоними.
Про це все під катом, ну а для початку - Ірдинське болото, яким ми його побачили:
Виїхали ми близько 10-ї ранку. Погода була хоч і сонячна, та хвилювання викликав туман, що особливо став помітний, як виїхали з міста.
На щастя, поки добралися до місця, туман зменшився, щоправда пагорби навколо болота традиційно були в димці.
Метою поїздки було пофотати золоті берези біля води, які можна знайти наприклад на Ірдині. В Черкасах бачив багато золотих беріз, а на Ірдині нас чекав перший невеликий "облом" - більшість дерев вже поскидали листя.
Хоча деякі нас все ж порадували:
Пагорби навколо насправді прикрашені жовтим, але через димку цього майже непомітно:
Рибалок, та й взагалі людей, майже не було, тож насолоджувалися тишею:
Трохи проїхавши в напрямку Млієва, зупинилися подивитися на пагорби. Пройшли лісосмугу, вишли до поля (пагорби залишилися трохи позаду):
Кольори на задньому плані нас привабили зробити пішу прогулянку до тих дерев.
Але спершу роздивилися землянку на краю лісосмуги. Зі сторони лісу - звичайний горбик, з боку поля теж здалеку не побачиш, що є вхід. Олена з Тарасом полізли, а я - занадто великий, щоб пролізти у вузький вхід, не вимастившись:
Для чого використовувалася землянка – не зрозуміло. Зараз же її призначення - прихисток для метеликів "павичеве око", десь зо 30 яких зібралося під стелею на зимівлю.
Під кронами дубів заховався жовтий клен:
І ми пішли, пішли до тих червоних дерев. Йшли спочатку дорогою в лісі, потім лісом. Йшли доволі довго, чи мені так здалося?
Вийшли на край лісу - до поля було ще далеко, а це якійсь степ:
І ось він - другий "облом": дерева, що здавалися червоними, виявилися іржаво-коричневими:
Лише трохи розчаровані повертаємось назад:
Але головне - це гарний настрій, що подарувало нам спілкування з природою, свіже повітря та відсутність набридлих за тиждень індустріальних пейзажів.
P.S. травневий краєвид боліт із запису 2009 року (до речі в ньому є кльові ящірки, хто не бачив, клікабельні - двічі до максимального розміру)
P.P.S. якщо цікавлять "технічні" деталі про болото - велкам ту Вікіпедія
- шукали золоті берези на Ірдинському болоті;
- їхали на Ірдинь-Мліїв-Городище, але навіть до Млієва так і не доїхали, "застрягнувши" в Ірдинському болоті;
- вперше побували в справжній землянці;
- роздивилися червоні дуби, які виявилися зовсім не червоними.
Про це все під катом, ну а для початку - Ірдинське болото, яким ми його побачили:
Виїхали ми близько 10-ї ранку. Погода була хоч і сонячна, та хвилювання викликав туман, що особливо став помітний, як виїхали з міста.
На щастя, поки добралися до місця, туман зменшився, щоправда пагорби навколо болота традиційно були в димці.
Метою поїздки було пофотати золоті берези біля води, які можна знайти наприклад на Ірдині. В Черкасах бачив багато золотих беріз, а на Ірдині нас чекав перший невеликий "облом" - більшість дерев вже поскидали листя.
Хоча деякі нас все ж порадували:
Пагорби навколо насправді прикрашені жовтим, але через димку цього майже непомітно:
Рибалок, та й взагалі людей, майже не було, тож насолоджувалися тишею:
Трохи проїхавши в напрямку Млієва, зупинилися подивитися на пагорби. Пройшли лісосмугу, вишли до поля (пагорби залишилися трохи позаду):
Кольори на задньому плані нас привабили зробити пішу прогулянку до тих дерев.
Але спершу роздивилися землянку на краю лісосмуги. Зі сторони лісу - звичайний горбик, з боку поля теж здалеку не побачиш, що є вхід. Олена з Тарасом полізли, а я - занадто великий, щоб пролізти у вузький вхід, не вимастившись:
Для чого використовувалася землянка – не зрозуміло. Зараз же її призначення - прихисток для метеликів "павичеве око", десь зо 30 яких зібралося під стелею на зимівлю.
Під кронами дубів заховався жовтий клен:
І ми пішли, пішли до тих червоних дерев. Йшли спочатку дорогою в лісі, потім лісом. Йшли доволі довго, чи мені так здалося?
Вийшли на край лісу - до поля було ще далеко, а це якійсь степ:
І ось він - другий "облом": дерева, що здавалися червоними, виявилися іржаво-коричневими:
Лише трохи розчаровані повертаємось назад:
Але головне - це гарний настрій, що подарувало нам спілкування з природою, свіже повітря та відсутність набридлих за тиждень індустріальних пейзажів.
P.S. травневий краєвид боліт із запису 2009 року (до речі в ньому є кльові ящірки, хто не бачив, клікабельні - двічі до максимального розміру)
P.P.S. якщо цікавлять "технічні" деталі про болото - велкам ту Вікіпедія
