Перше знайомство з Південним Кримом

Цього літа я планував відпустку, але зібратися і піти ніяк не вдавалося. Робота, робота, ще раз робота - це таке легке рішення бути "харошим" і сидіти працювати безперервно. Літо потихеньку перетнуло екватор, і я подумки заспокоював себе: "Чим плавання в Дніпрі не курорт?" Хоча зізнаюся, робота дратувала з кожним днем все більше... Одне завдання на роботі плавно перетікало в інше і кінця краю не видно. Але діалог, що відбувся якось з Тарасом, змінив подальший перебіг подій:
- Тато, а ми цього літа не поїдемо на море?
- Ні, не поїдемо.
- А що, у нас немає грошей?
- Та ні, є, але роботи багато.
- Тато, а ти що на роботі один працюєш?
"Дійсно, - подумалося мені, - всі навколо йдуть у відпустку, а я і минулого року влітку теж не ходив. Щось треба змінювати". Наступного дня я подав заяву на відпустку, причому на 2 тижні з 22 серпня. Щоправда цього року в нас було певне обмеження - 1 вересня, оскільки Тарас пішов в школу. Отже вирішили поїхати на 8 днів/7 ночей з 20 серпня, а там повернутися, щоб готуватися до школи.
Куди їхати - звісно в Крим! Минулого року ми фактично відкрили для себе сонячний півострів, коли з'їздили на 5 днів на західне узбережжя на початку вересня (я з Тарасом були вперше, Олена була раз в далекому дитинстві). Цього року ми вирішили спрямувати наш Fusion на південне узбережжя - там де гори і пальми, яких ще не бачили.
( Read more... )