Гранітно-Степове Побужжя, частина 2: у пошуках легендарного Гарду.

Першу частину читайте тут.

Передісторія.
В далекому 2003 році ми з Оленою разом з групою рафтингистів київського спортивного клубу водного туризму відвідали дуже мальовничу місцину в Миколаївській області. Подорож була дуже цікавою (вперше в житті я сплавлявся по порогах на катамарані) та запам’яталася не тільки водним екстримом, але й неповторними краєвидами: ріка в лещатах височенних скель і острів посередині, на якому ми жили в наметах.
Пройшло 6 років, ми почали подорожувати на власному авто. Вирішили з’їздити на Південний Буг в місця своєї колишньої «бойової слави» подивитися і пофотати краєвиди. Нажаль деякі деталі тієї поїздки зникли з пам’яті, розчинившись у часі. Що залишилось – що це дуже популярна серед рафтингистів місцина на Південному Бузі.
Поїздці передувала ретельні пошуки в інтернеті, в результаті яких найбільш релевантною місциною за ознаками «Підвенний Буг-пороги-рафтингісти» виявилося с.Мигія. Була ще одна деталь спогадів – назва острова щось на кшталт Гард. Проте згадки про Гард зустрічалися значно рідше і заплутали мене тим, що, по-перше, назва варіювалася: «Гард»-«Гардовий»-«Клепаний». По-друге, згадувався Гард лише в контексті ландшафтного парку «Гранітно-Степове Побужжя», до речі дирекція парку знаходиться саме в Мигії. Саме туди ми і поїхали, про що можна прочитати тут. Проте розкручена в інеті Мигія виявилася не тим місцем (хоча, безперечно, цікавим).
Після першої невдалої (в сенсі досягнення мети) поїздки, ми почали планувати другу. З першої поїздки зробив висновки, що ландшафтний парк "Гранитно-Степове Побужжя" - це «трошки» більше від мого розуміння «парку».
Порившись в Інтернеті (вже розуміючи, що Мигія – це інше), знайшов, що острів (Гард, Гардовий або навіть Клепаний) знаходиться поблизу м.Южноукраїнськ.
Туди ми і направились в наступній подорожі.

( Далі текст і фотки )

( Read more... )