![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
zamkovyiВ минулу п'ятницю зрозуміли, що просидіти вдома вихідні - надто нудно, тож вирішили кудись поїхати. Пізно ввечері визначилися, що поїдемо в Київ. Основна тема - Пінчук Арт центр, а саме виставка "Твоє емоційне майбутнє" Олафура Еліассона. Виставка триває з 21 травня і закінчується 2 жовтня. По радіо почув ,що її вже відвідали 100 тис осіб. Поїхати думали давно, та якось не складалося, а тут радіоповідомлення + усвідомлення того, що скоро вже скінчиться.
Машину залишили на Харківській і на метро до Золотих воріт. Там - книгарня "Є", де зробили книжковий запас:
Для наступних подорожей:
Для юного читача:
Для батьків юного читача:
Для розвитку інтелекту:
Мені подобається формат книгарні - затишна приємна атмосфера, є столики з вай-фаєм, щоб можна було посидіти.
З книгарні - пішечки до Бесарабки в Пінчук Арт Центр.
Минулого разу, коли ми дивилися експозицію Хьорста, в Пінчук Арт центрі мене вразила система охорони - запуск через рамку, дивляться речі в сумці. Тоді навіть не усвідомлюючи, я проніс складний ніж і газовий балончик :))).
Цього разу, я вирішив не перевіряти пильність охоронців і залишив ці предмети разом з рюкзаком на вході.
Але перш ніж зайшли, довелося 40 хвилин простояти в черзі, чого я не очікував, враховуючи що виставка триває з 21 травня!
Фоток з ПАЦ не буде, фотати там не дозволяється. Хоча і фотати там особливо немає сенсу, це треба бачити, відчувати. Мені сподобалася кімната з кольоровим туманом, фонтанчики в темряві, що підсвічуються короткими спалахами, кімната, де все здається в сірому кольорі, дивно дивитися на сіру в плямах шкіру рук :)) Мені сподобалося, але чесно кажучи ці мистецькі роботи межують з атракціонами розваг і невідомо, чим більше приваблюють людей - змістом, ідеєю, формою передачі цієї ідеї чи банальним "вау як прикольно ходити в тумані". Якщо відвідати не зможете, але все ж цікаво, можна подивитися фото на сайті ПАЦ, але, як казав, фото усього не передає.
На останньому поверсі виставки представлені художні твори різних митців, зокрема фото (?) А.Савадова. Правда серед робіт є жорсткі (з "трупами"), тому на останньому поверсі виставки краще з дітьми не ходити.
Після виставки ми пообідали в Пузатій хаті поруч - мені все сподобалося, і недорого.
Далі вирішили познайомити Тараса з владними будівлями столиці, але спочатку прогулятися парком від Європейської площі.
Там надибали розкішний Ляльковий театр, що нагадує якійсь кримський палац.
На жаль, вистава вже почалася, тож довелося роздивитися його лише ззовні.
Цікаво, що в репертуарі театру окрім вистав для дітей, є вистави для дорослих з дітьми від 10 років і вистави просто для дорослих (секс?) :)
"Музей Води" поруч закривався за 20 хвилин (він до 6-ї), теж не потрапили. Подивилися Маріїнський палац, будинок Уряду, Верховної ради, будинок з химерами і президентський будинок навпроти, будівлю НБУ.
Посиділи біля фонтану поруч з театром Франка. Прогулялися Хрещатиком, який (мабуть після святкування дня Незалежності) підсвічується красивою ілюмінацією.
Погуляти центром міста цікаво - багато людей в нестандартному одязі, на яких в Черкасах би оберталися, багато крутих тачок, яких Тарас ще не бачив. Щільність Поршів наводить на думку, що ми живемо в заможній країні, де багато ефективних менеджерів (що можуть дозволити собі такі машини) :))). Якби так і було, я б тільки радів з тих Поршів.
Повертатися суботнім вечором з Києва одне задоволення - машин зовсім мало. Навіть на парковці, де залишали машину, ввечері автівок було менше ніж вранці - кияни роз'їхались по рідних селах :)))
Машину залишили на Харківській і на метро до Золотих воріт. Там - книгарня "Є", де зробили книжковий запас:
Для наступних подорожей:
Для юного читача:
Для батьків юного читача:
Для розвитку інтелекту:
Мені подобається формат книгарні - затишна приємна атмосфера, є столики з вай-фаєм, щоб можна було посидіти.
З книгарні - пішечки до Бесарабки в Пінчук Арт Центр.
Минулого разу, коли ми дивилися експозицію Хьорста, в Пінчук Арт центрі мене вразила система охорони - запуск через рамку, дивляться речі в сумці. Тоді навіть не усвідомлюючи, я проніс складний ніж і газовий балончик :))).
Цього разу, я вирішив не перевіряти пильність охоронців і залишив ці предмети разом з рюкзаком на вході.
Але перш ніж зайшли, довелося 40 хвилин простояти в черзі, чого я не очікував, враховуючи що виставка триває з 21 травня!
Фоток з ПАЦ не буде, фотати там не дозволяється. Хоча і фотати там особливо немає сенсу, це треба бачити, відчувати. Мені сподобалася кімната з кольоровим туманом, фонтанчики в темряві, що підсвічуються короткими спалахами, кімната, де все здається в сірому кольорі, дивно дивитися на сіру в плямах шкіру рук :)) Мені сподобалося, але чесно кажучи ці мистецькі роботи межують з атракціонами розваг і невідомо, чим більше приваблюють людей - змістом, ідеєю, формою передачі цієї ідеї чи банальним "вау як прикольно ходити в тумані". Якщо відвідати не зможете, але все ж цікаво, можна подивитися фото на сайті ПАЦ, але, як казав, фото усього не передає.
На останньому поверсі виставки представлені художні твори різних митців, зокрема фото (?) А.Савадова. Правда серед робіт є жорсткі (з "трупами"), тому на останньому поверсі виставки краще з дітьми не ходити.
Після виставки ми пообідали в Пузатій хаті поруч - мені все сподобалося, і недорого.
Далі вирішили познайомити Тараса з владними будівлями столиці, але спочатку прогулятися парком від Європейської площі.
Там надибали розкішний Ляльковий театр, що нагадує якійсь кримський палац.
На жаль, вистава вже почалася, тож довелося роздивитися його лише ззовні.
Цікаво, що в репертуарі театру окрім вистав для дітей, є вистави для дорослих з дітьми від 10 років і вистави просто для дорослих (секс?) :)
"Музей Води" поруч закривався за 20 хвилин (він до 6-ї), теж не потрапили. Подивилися Маріїнський палац, будинок Уряду, Верховної ради, будинок з химерами і президентський будинок навпроти, будівлю НБУ.
Посиділи біля фонтану поруч з театром Франка. Прогулялися Хрещатиком, який (мабуть після святкування дня Незалежності) підсвічується красивою ілюмінацією.
Погуляти центром міста цікаво - багато людей в нестандартному одязі, на яких в Черкасах би оберталися, багато крутих тачок, яких Тарас ще не бачив. Щільність Поршів наводить на думку, що ми живемо в заможній країні, де багато ефективних менеджерів (що можуть дозволити собі такі машини) :))). Якби так і було, я б тільки радів з тих Поршів.
Повертатися суботнім вечором з Києва одне задоволення - машин зовсім мало. Навіть на парковці, де залишали машину, ввечері автівок було менше ніж вранці - кияни роз'їхались по рідних селах :)))
