zamkovyi | Перше знайомство з Південним Кримом

Цього літа я планував відпустку, але зібратися і піти ніяк не вдавалося. Робота, робота, ще раз робота - це таке легке рішення бути "харошим" і сидіти працювати безперервно. Літо потихеньку перетнуло екватор, і я подумки заспокоював себе: "Чим плавання в Дніпрі не курорт?" Хоча зізнаюся, робота дратувала з кожним днем все більше... Одне завдання на роботі плавно перетікало в інше і кінця краю не видно. Але діалог, що відбувся якось з Тарасом, змінив подальший перебіг подій:
- Тато, а ми цього літа не поїдемо на море?
- Ні, не поїдемо.
- А що, у нас немає грошей?
- Та ні, є, але роботи багато.
- Тато, а ти що на роботі один працюєш?
"Дійсно, - подумалося мені, - всі навколо йдуть у відпустку, а я і минулого року влітку теж не ходив. Щось треба змінювати". Наступного дня я подав заяву на відпустку, причому на 2 тижні з 22 серпня. Щоправда цього року в нас було певне обмеження - 1 вересня, оскільки Тарас пішов в школу. Отже вирішили поїхати на 8 днів/7 ночей з 20 серпня, а там повернутися, щоб готуватися до школи.
Куди їхати - звісно в Крим! Минулого року ми фактично відкрили для себе сонячний півострів, коли з'їздили на 5 днів на західне узбережжя на початку вересня (я з Тарасом були вперше, Олена була раз в далекому дитинстві). Цього року ми вирішили спрямувати наш Fusion на південне узбережжя - там де гори і пальми, яких ще не бачили.

ЧОМУ МІСХОР?
Уявно подорожуючи вздовж південного узбережжя в google maps, зупинили свій вибір на Місхорі (офіційна назва населенного пункту - Кореїз). Сподобалося, що згідно з якимось рейтингом в інеті, місцевий пляж Русалка входив в першу десятку найкращих пляжів Криму. Враховуючи, що очолював список пляж у Новом Світі, який нам пощастило оцінити минулого року (робили спец вилазку на східне узбережжя), в рейтинг повірили, і це стало вирішальним при виборі місця, куди їдемо. Крім того в Місхорі знаходиться станція канатної дороги на Ай-Петрі, що теж додало плюс в питанні вибору базового місця поселення. Кореїз знаходиться неподалік від Ялти (12 км), Алупки, Лівадії, Ластівчиного гнізда та ін атракцій. Ми повиписували координати господарів зйомних квартир в Кореїзі і населених пунктах поруч, але телефонувати не стали, оскільки чули відгуки, що на місці завжди можна домовитися. Ціни на житло для 4 осіб в середньому становили 400 грн, на цю суму ми і розраховували. Чому для 4-х? Справа в тому, що Тарас, як дізнався про відпустку, почав просити взяти якусь дитину із собою, зокрема свою двоюрідну сестру Софію. Оскільки її батьки вже не мали відпусток, тому Софія (на півроку молодша за Тараса) поїхала сама. Наявність аж 2-х дітей зумовила характер відпочинку, в якому фотографуванню відводилась другорядна роль.

ДОРОГА
Оскільки в Крим вже дуже хотілося, виїхали в п'ятницю вночі. Придбав собі спец окуляри, щоб зустрічні менше засліплювали - допомагає!
Виїхали об 11 ночі, малі майже відразу заснули. Їхали через Кривий ріг, google maps каже що відстань - 743 км, тривалість - 10 год 41 хвилина. Десь так воно і було. Назад їхали шляхом, запропонованим навігатором - в сторону Миколаєва. Google maps каже, що відстань буде однакова - 743 км!

Відмінність в тому, що друга дорога місцями дуже швидка, а місцями (в р-ні межі Миколаївської та Кіровоградської областей) дуже повільна, тому менш мені сподобалась, перший варіант був більш "рівний" в плані швидкісного режиму. Загальна довжина маршруту становила 1730 км.
Наступного ранку ми опинилися на трасі Сімферополь - Ялта, і, оскільки це по дорозі, вирішили подивитися Мармурову печеру - одну з розрекламованих кримських атракцій (про це в наступному записі).

~~ДОРОГА~~ ТЯГНУЧКА АЛУШТА-ЯЛТА
Після зупинки для огляду Мармурової печери, ми рушили далі, в процесі діти заснули, а ми мали нагоду з певним хвилюванням спостерігати наближення до моря. Дороги в Криму порадували якістю покриття... А ось чим зовсім не порадувала траса Симферополь-Ялта - так це постійними корками (пробками), що утворювалися завдячуючи кримському диву - міжміському тролейбусу. Він дуже повільно рухається кримськими серпантинами, а оскільки в тому ж напрямку лише одна смуга, та ще й суцільна роздільна лінія, за кожним тролейбусом утворюється величезний хвіст з автомобілів. Вся ця процесія дуже повільно рухається часто зупиняючись. Особливо "весело" зупинятися на підйомі... чух-чух, зупинка, ручник, ручник, чух-чух 3 метри, зупинка, ручник і так далі. Почалося це з Алушти і тривало в Ялті. 40 км ми подолали десь за 1,5 години. Реально втомилися. Відкриваєш вікно - задихаєшся від вантажівок, закриваєш - кондер не справляється зі спекою. Рухаючись в цьому надзвичайно повільному ритмі, мав час роздивитися навколо і зрозумів, що пальми виявляється так просто на вулиці не ростуть... Ех, а я чомусь уявляв цілі пальмові бульвари, типу як у нас бульвар Шевченка засаджений каштанами, а там - пальмами. Зате я побачив кипариси, яких справді багато на вулицях.
Так повільно їхали, що навіть навігатор запропонував перейти в пішохідний режим. Забігаючи наперед скажу, що вдруге випробувати дорогу Ялта-Алушта не схотіли і зворотнім шляхом ми їхали в напрямку Севастополя через Бахчисарай на Симферополь - дорога була вільна і швидка.

ЖИТЛО
Після Ялти дорога розчистилась і ми швидко доїхали до Кореїза. Сучасний Кореїз - це 2 населених пункти в минулому: Місхор - біля моря і Кореїз - на трасі високо над морем. Я собі уявляв, що поселимось в дешевому Кореїзі, а до моря будемо їздити на машині. В принципі в торішню подорож у Крим ми лише 2 рази користувалися пляжем нашого котеджного містечка, а всі інші рази - пляжами в тих місцях, куди їздили на екскурсію. Кореїз нас зустрів недружньо крутими вузькими вуличками, де важко розминутися 2 автівкам, відсутністю якихось об'яв на тему здачі житла. Порожні круті вулички поміж багатоповерхівок. Де ~~*цензура*~~ це житло, якого в Криму навалом? В мене вже не було сил кудись ще їхати... Почали телефонувати за тими номерами, які виписував - все зайнято. Одна господиня порадила своїх сусідів: кімната із спільною кухнею у дворі, без парковки, без інтернету, 30 хвилин (бігом мабуть) до пляжу (це якщо вниз, на гору нам радили підніматися маршрутками) - 350 грн... Спускатися щодня до пляжу машиною не хотілося б - високі шанси з кимось зустрітися на вузькому з*їзді, крім того не хотілося б насилувать машину, повільно піднімаючись назад крутими серпантинами вуличок.
Пройшлися вуличками - варіантів немає... Добре що зустріли туристів, які порадили нам спуститися вниз у Місхор - там на дорозі стоять посередники. Так і зробили. Нам показали декілька варіантів і за півгодини ми заселилися у 2 кімнатну квартиру, 7 хвилин до пляжу (реально, а не на словах), парковка під під'їздом, м'які меблі новенькі - спати було зручно... Крім того в квартирі кухня з мікрохвильовкою, плиткою, холодильником, всім необхідним посудом. Інет нам був не надто потрібен, тому були раді такому варіанту. Господиня - привітна жінка, протягом часу проживання ми її взагалі не бачили. Будинок розташований поруч із Алупкінським шосе, яким зручно добиратися в напрямку Ялти, так і в інший бік (в Алупку). Поруч зупинки автобусів на Ялту і Алупку і автостанція. Двір у затінку, дороги не видно і не чутно, хоча вона неподалік. Через дорогу до моря - санаторна-паркова зона, проходячи через яку потрапляєш на згаданий вище пляж "Русалка". Наш 4-поверховий будинок виявився одним з найближчих житлових будинків до моря.

Що викликало невеликі незручності - так це графік подачі води: вранці з 5.00 до 9.00 і ввечері з 16.00 до 23.00. Тому, незважаючи на те, що в квартирі було аж 7 спальних місць, проживати такою компанією було б не надто зручно - комусь не вистачило б води.

ПЛЯЖ
Після обіду ми пішли до моря. Вода була теплою і прозорою.

Вода тепла, пляж "Русалка" - безкоштовний, людей було не надто багато.
Наступного дня вранці виявилося, що важко дійти до води, така щільність відпочивальників. Десь третина території зайнята платними топчанами, тому пляж можна назвати безкоштовним умовно. Близько третини топчанів не зайнята навіть в піковий час, тому що контингент відпочивальників на цьому пляжі - в основному ті, хто хоче насолоджуватися морем безкоштовно. Тому люди туляться один біля одного на китайських килимках, а топчани залишаються вільними. Що на пляжі ще не сподобалося, так це галька. Чув, що вона тут штучно привезена. Правда чи ні, а на відміну від Миколаївки, де відпочивали минулого року, тут галька надто гостра і нецікава (з того пляжу Тарас набрав цілий пакет різнокольорових гладеньких камінців). Незважаючи на кількість відпочивальників, вода завжди залишалася прозорою.
Пляж названий на честь скульптурної композиції у морі - жінка з великими формами і дитиною на руках. Є і відповідна легенда, але в мене підозра, що то для туристів. Скульптуру ж мабуть якійсь німець робив - надто великі форми, а обличчя якесь нежіноче.
На жаль люди якось по дикунськи ставляться до скульптури: багато підпливають і вилазять на голову русалки, а звідти як з трампліна стрибають у воду. Від того у Русалки відполірований до блиску чуб.
Незважаючи на те, що пляж Русалка є по суті символом Місхору, тобто місце досить розкручене, став свідком того, що людина ледь не потонула, а на березі не виявилося ні рятувальників, ні якихось засобів для рятування, лише табличка "шторм, спасение утопающих не обеспечивается".

ЩО ПОДИВИЛИСЯ
З нами були 2-є дітей, тому темп суттєво відрізнявся від нашої весняної поїздки на Тернопілля. Зазвичай день планувався наступним чином: плавання вранці (1 година) - атракція - плавання ввечері (1 година). Окрім Мармурової печери на початку подорожі, ми подивилися зоопарк і акваріум в Ялті, Воронцовський палац в Алупці, Нікітський бот сад, Місхорський парк, архітектуру санаторія Дюльбер, морське узбережжя від Місхора до Ялти, включаючи Ластівчине гніздо і в останній день подорожі - Фороську церкву. Про те що бачили, збираюсь написати окремо невеликі записи з фотками.

ПІДСУМКИ
1. Цією подорожжю ми фактично подовжили наше літо. Коли в Черкасах вже настали холодні ночі і час тягнувся "в очікуванні вересня", в Криму на повну буяло літо з +27 вдень і +21 вночі і приємною температурою води.
2. Крим чудовий (незважаючи на ціни та інколи відверто людоненависницьку сферу послуг), і ми ще туди поїдемо, хоча наступного разу це може бути інша місцевість - наприклад східне узбережжя.
3. Пальми я таки побачив :) І кипариси, і гори, і море. А пальми збираюся виростити вдома - купили в ботсаду насіння :)
4. Відпустка не вдома - чудові ліки від рутини життя, хоча поступово і відпочинок перетворюється на рутину. Більше тижня нам набридає.
5. В сезон надзвичайно багато народу, люди на пляжі в прямому сенсі ледь не ходять по головах/Моря все рівно всім вистачає. Навіть в найбільш популярний сезон ви можете подивитися Воронцовський палац чи Нікітський бот сад (фотки без натовпів - то інше питання) :).