Подорож на Тернопілля і поруч. День перший.

[zamkovyi]

Перший день після Великодня - 26 квітня - став початком нашої шестиденної подорожі у регіон, надзвичайно багатий на різнопланові атракції - замки, водоспади, печери, церкви і костели. За основу взяли Тернопілля, додавши до маршруту найближчі значні атракції: Кам'янець-Подільський, Коломию, Чернівці etc. Карта подорожі нижче (червоним зафарбовані місця ночівель):


Протягом 6 днів ми подолали 1950 км автошляхів і одержали море позитивних вражень.
Подорожі передував тривалий період підготовки - я перечитував довідники, передивлявся фото в інтернеті, намагаючись з одного боку охопити найцікавіше, а з іншого, щоб все це укладалося в певний маршрут. Деякі безперечно цікаві для мене місця випали з маршруту, наприклад, Кременець, який ми вже бачили 2 роки тому:

або Бережани, які програли Микулинцям та Теребовлі, оскільки хтось з них не вписувався в маршрут. Крім того початково Чернівці були викреслені з маршруту, оскільки подорож планувалася 5-тиденною, але вже в процесі маршрут був відкорегований.
26 квітня я зустрів за компом, від якого ніяк не міг відірватися, оскільки в дорозі ноута з інетом не передбачалося, водночас були певні суперечливі моменти в маршруті. Крім того, необхідно було підготувати інформацію по альтернативним місцям ночівлі. В цьому мені значно допоміг сайт http://www.doroga.ua/, на якому розміщені GPS координати готелів і визначних місць. Завдяки цьому ми потім не витрачали марно час на пошуки атракції/готеля. О 2-й годині ночі я нарешті зупинився і ліг спати, а о 5-й вже прокинувся, щоб виїжджати.
Далі була 8-мигодинна дорога із Черкас в Почаїв (перший пункт подорожі) через Білу Церкву. До Білої Церкви і трохи далі дорога була гарної якості, але щойно скінчилася Київська область, довелося вперше познайомитися зі словом "пучини", про які попереджали знаки протягом всього шляху до Почаєва. Пучини - це коли асфальт по всій ширині дороги перетворюється на землю з камінням. Їхати по таким дорогам можна, але дуже втомлює - розігнатися не можеш і плетешся по асфальту 40-60 км/год в очікуванні пучини. Якби зараз їхав туди, то краще б взяв кількадесят кілометрів на північ, щоб їхати трасою Київ-Чоп. Дорога дуже втомила, можливо тому Почаїв, коли ми врешті-решт доїхали до нього, вже не міг мене так вразити, як можна очікувати від атракції з 3-ма зірочками (3 - максимум) відповідно до довідника.

Не буду переказувати історію Почаївської лаври, яку можна прочитати в інтернеті, зазначу лише, що це друга за значенням православна святиня в Україні і, цитуючи довідник "Вся Україна", "є найбільш продуманим та успішним підприємством Української православної церкви, розташованим на периферії країни". Дивно було вперше дізнатися, що ця православна святиня посеред такого проукраїнського регіону, як Тернопілля, відноситься до московського патріархату. Зазначу, що вплив регіону все ж відчувається - всі написи українською і російською. Еклектика навіть в архітектурі - Успенський собор має ознаки католицької уніатської архітектури (власне уніати його і побудували), зокрема 2 вежі по боках:

Троїцький собор, побудований на початку ХХ століття, теж має цікаву архітектуру, відмінну від попередника:




Входи прикрашені мозаїками Реріха:


Вражає розмірами і архітектурою дзвіниця висотою 65 метрів, яка більш органічно виглядає поруч зі струнким "уніатським" Успенським собором, ніж з приземистим Троїцьким.


Ще пара світлин почаївської архітектури:




Лавра побудована на найвищому місці Почаївської гори. Знаходячись там, відчуваєш простір навколо - місце безперечно вдале для релігійної святині. Неприємною є велика кількість жебрачок, деякі з яких явно не з повна розуму. Проходячи повз них, не відчуваєш позитивних емоцій. Всередині храму бачив, як бабка в чорному, що займалася погашенням свічок, злобно зашипіла на дівчинку, яка занадто швидко рухалась: "в храмє нєльзя бєгать, бог тєбя покараєт". Ось ці враження від "бабок в чорному" трохи попсували загалом позитивні враження від відвідання лаври. Архітектура справді вражає, тому раджу обов'язково побачити, якщо ще там не були.
Наступним і фінальним (з огляду на тривалість дороги) пунктом першого дня став Збараж, відомий згідно довідників перш за все своїм замком, хоча мене привабила в першу чергу цікава архітектура (2 високі вежі і увігнутий всередину фасад) костела св.Антонія бернардинського монастиря (GPS 49°39'49''N, 25°47'40''E):

Ми планували також відвідати музей в палаці-замку князів Збаразьких:

який згідно інфи з інтернета мав працювати до 20-ї, але, як виявилося, до 1 травня він працює до 18-ї. Зайшовши всередину, ми дізналися, що подивитися сьогодні його вже не встигнемо:

Прогулявшись парком навколо палацу, ми поїхали в готель, дорогою сфотавши Воскресенську церкву (1760-1764рр, GPS - 49°40'3.72''N, 25°46'39.36''E):

Поруч з замком є недешевий готель "Гетьман". Ми вирішили зекономити і поселилися в готелі "Чорний принц" (хвилин 5-7 від замку, GPS 49°40'47.28''N, 25°45'6.48''E). Номер обійшовся в 150 грн. Незважаючи на ресторан і сауну в готелі, в номері нічого не заважало, гаряча вода була, адміністратор - привітна. Із негативу - незрозумілий холод і вологість в номері, наче взимку не топили. Адміністратор дала обігрівач, але ж на ніч його вимкнули, тому довелося одягатися, щоб не змерзнути.

Далі буде...

Comments

[zamkovyi.livejournal.com]

Холодно було лише в першому готелі. А загалом погода була гарною, дощів не було, температура вдень - близько +20.

[veselamuza.livejournal.com]

Тернопільля майже як друга моя батьківщина, бувала колись часто в Козові. Але там нічого цікавого, так що добре, що не їхали туди.

[zamkovyi.livejournal.com]

Тернопілля виявилося справжнім скарбом. Такої щільності цікавинок, як там, треба пошукати.

[mandrivnic.livejournal.com]

Так,дійсно,мандрівка вийшла насиченою.Архітектура вражає.Фоти просто класні.Але багатьох вражає,що в Почаївській лаврі відчуття таке,наче ти десь в Росії,а не в Західній Україні-наскільки в ній все зросійщене.Навіть віряни помічають вороже ставлення лаврського неселення до українців.Все це політика Московського Патріархату.Вже не один рік йде боротьба за повернення лаври Україні та все марно http://poglyad.te.ua/2011/01/yanukovych-ihnoruje-pozytsiyu-meshkantsiv-ternopillya/

[zamkovyi.livejournal.com]

так, МП там геть недоречний

[rbrechko.livejournal.com]

Не знаю чому, але в Почаїв абсолютно не тягне. Бувало проїжджав поруч, навіть фоткав зовні, але, мабуть, це єдине місце на Західній Україні, яке я зовсім не горю відвідати.

[zamkovyi.livejournal.com]

2 роки тому ми були поруч - у Кременці, а Почаїв оминули, бо там як раз Гундяєв гостював...

[zelena-zaraza.livejournal.com]

Почаїв не сподобався. А от Кременець і джерело холодне - ото цікаво

[zamkovyi.livejournal.com]

Кременець класний

[lesadko.livejournal.com]

початок інтригуючий, цікаво, які враження будуть далі :-)

[zamkovyi.livejournal.com]

далі буде, тільки б часу все описати!

[haidamac.livejournal.com]

о, ти вже звітом розродився. щось я пропустив
Файна мандрівка вийшла, судячи з мапи
Але от Почаїв ІМХО випав із загальної логіки подорожі. В Бережани було би краще. Але то ІМХО :)
Не ризикнули ночувати у наметах? ;)

[zamkovyi.livejournal.com]

Пропустив, пропустив. Ще й Холодний Яр був... ;)

Почаїв мав свою логіку, хоча б з назви :) Якщо серйозно, цікаво було побачити атракцію з 3 зірками в довіднику. Взагалі там звична атмосфера, не гірша і не краща ніж середня в інших храмах РПЦ тобто МП :). Я просто не очікував іншого, тому і розчарування в мене не було.

[tasha-kr5.livejournal.com]

Заздрю вам!!! :) Тернопільська - моя улюблена область. Почаїв теж не люблю, а Бережани дуже подобаються! Чекаю продовження! :)

[zamkovyi.livejournal.com]

Після поїздки на Тернопілля поїхали на каньйони Гранитно-Степового Побужжя.... Як би оце встигнути про все написати до наступної подорожі :)))

[turtat.livejournal.com]

Хорошие фото!
Прошу прощения за то, что отвечаю по-русски, просто выросла в русскоязычной семье и думаю на русском языке, потому и мысли быстрее оформить по-русски.
Хочется высказаться в защиту Почаева.
Я не приверженница МП и неуместных впихиваний новых сооружений на территории лавры.
Но при посещении пещеры Иова с очень узким входом-лазом пришлось выпотрошить карманы с деньгами и аккумами и вместе с фотиком вручить на временное сохранение послушникам, весьма живым и любезным молодым людям.
В одной из церквей сидел бомж, о чьем присутствии можно было догадаться по запаху на расстоянии, и несмотря на то, что в храме было минимум 2 охранника, никто из них его не трогал. Я очень люблю рассматривать настенную роспись, а тут на стенах картины-иконы из истории монастыря, в общем бродила я долго, исследуя даже закоулки храма. Со временем заметила, что охранник за мной аккуратно следит, минут через 15, когда я выходила из храма, он просто закрыл его на решетку для проветривания
(другие посетители выветрились гораздо быстрее). При этом ни одного слова, мол выходите или поторапливайтесь.
Спросила этого охранника, как попасть в скит лавры, находящийся в 3,5 км от лавры. Ответил спокойно и рассудительно, показывая в нужную сторону на виднеющуюся в лесу маковку скитской церкви. Я со своим зрением видела вместо маковки пятнышко, и идентифицировать его удалось через пару минут спокойного общения без тени раздражения на непонятливую барышню. Видно бывший военный, но отношение к окружающим очень почтительное и человечное.
По пути к скиту на улице Липовой стала фотографировать часовенку, сооруженную в остове старой липы, но в кадр неудачно попадали двое мужичков, как минимум с явными проблемами со спиртным в прошлом. Хотела переждать, но они остановились тоже и что-то стали обсуждать, заметив меня один обратился ко мне. Честно в обычных условиях включаю глухонемую и ускоряю шаг, но тут решилась ответить. В общем дали сделать фото с нужного ракурса. Обращавшийся мужичок оказался бывшим одесситом. Общаясь вместе шагали в общую сторону. Тут вдруг "одессит" останавливает машинку с 2 монахами лет по 30-35, и просит меня подбросить в скит, куда они и направляются. Те понятно, не горя подобным желанием, вежливо соглашаются.
Кстати, в другие пару раз, когда была с мужем, селились в гостеприемной (гостинице). При этом обязательно проверяли наши оба паспорта (проверяли наличие штампа ЗАГСа, мы моложе смотримся, чем есть). Поселили вдвоем в 3-местный номер, как семейную пару без подселения. Утром проходятся по коридору с колокольчиком, это побудка на службу для желающих ее посетить. Есть у них и дешевая трапезная (столовая), можно подкрепиться и не останавливаясь на ночь, но в определенные часы.
Кстати, когда были в Святогорской лавре, думали аналогично переночевать. Оказалось, что поселение только отдельно по половому признаку. Когда муж спокойно поинтересовался: "А если муж и жена?", молоденькая монашка, вспыхнув, бросила заученную фразу: "Это вы дома муж и жена". Меня внутренне улыбнуло: дома муж и жена, а тут значит нет. В реальности там даже спальные корпуса отдельно для мужчин и для женщин.
Думаю, что причина в следующем. Все-таки восток страны, менталитет отличается. В Донецкой области находится 20 тыс. заключенных из общего числа по Украине 160 тыс. (Путеводитель по Донецкой области 2008 года). Если усреднить, то в 3 раза больше, чем если поделить 160 тыс. на кол-во областей. Думаю это и объясняет эти отличия от Почаева. можно было, научить монашек более любезным фразам, объясняющим порядки в лавре.
Жалко, что стереотипы, делают нас зашоренными относительно вещей (в отношении которых питаем стереотипы), т.е. мешают непредвзятому отношению и познанию.
Это не лично в отношении Вас, а вообще.
Удачных поездок:)

[zamkovyi.livejournal.com]

Дякую!
Вибачте, що не відповів відразу.
Загалом Почаївська лавра нам сподобалася, негативні емоції були лише від "бабок у чорному".