![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Софіївка - 28 жовтня 2011
Останнього тижня жовтня трапилася нагода побувати в Софіївці. Метою поїздки було відвезти родичів і разом з ними подивитися Софіївку.
На золоту осінь ми не потрапили, тим не менш прогулянка парком принесла задоволення. Перш за все тим, що відвідувачів було порівняно небагато. Поїхали в робочий день, тому звичний мурашник з людей цього разу не відчувався: в черзі на знімок стояти не треба, і ніхто не дихав в потилицю :).
Проїжджаючи повз село Легедзине, що вже неподалік від Умані, зупинилися біля реконструйованої трипільської будівлі. Вона зведена поруч з музеєм Трипільської культури.
На цих землях колись існувало велике трипільске поселення. Зараз же завдяки музею можна побачити знайдені артефакти, а також реконструйовану типову будівлю трипільської доби. Коли ми приїхали, музей був зачинений, але на дверях є телефони директора і наукового співробітника. Оскільки ми поспішали в Умань, цього разу обмежилися лише оглядом будівлі, але в наступну поїздку хотілося б подивитися експозицію.
Навпроти музею можна побачити пам'ятник повстанню мешканців Легедзина проти червоних.
Борони по боках стели символізують знаряддя, з яким вийшло місцеве населення проти більшовиків. Борони, як я розумію, мали призупинити атаку кінноти. Звісно, повстання зазнало поразки, але пам'ять про те, як приходила в Україну більшовицька влада, має бути збережена.
Ось ми в Софіївці. На фото нижче - жовті дерева, але, як вже казав, їх треба було пошукати:
А ось цю доріжку, викладену бруківкою, бачив на фото![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
mandrivnic
Зміючка:
Водоспад, бачите скільки жовтих дерев? :)
Тарас з сухим листям і Олена біля зеленого клена:
Цікаво, що прогноз погоди на Умань в той день був - сонячно, а на Черкаси - хмарно. Як виїздили було геть похмуро, я вже і не розраховував нічого пофотографувати. Але виявилося, що Умань достатньо далеко від обласного центру, і там справді може бути зовсім інша погода. Умань далека від Черкас не тільки в погодному, а й в культурному плані. Порадувало, що коли пройшлися трохи містом і спитали дорогу в хлопця років 16, він відповів українською. Власне усі уманчани, з якими ми мали нагоду поспілкуватися того дня, відповідали нам українською. На жаль, в Черкасах українську можна почути рідше.
На золоту осінь ми не потрапили, тим не менш прогулянка парком принесла задоволення. Перш за все тим, що відвідувачів було порівняно небагато. Поїхали в робочий день, тому звичний мурашник з людей цього разу не відчувався: в черзі на знімок стояти не треба, і ніхто не дихав в потилицю :).
Проїжджаючи повз село Легедзине, що вже неподалік від Умані, зупинилися біля реконструйованої трипільської будівлі. Вона зведена поруч з музеєм Трипільської культури.
На цих землях колись існувало велике трипільске поселення. Зараз же завдяки музею можна побачити знайдені артефакти, а також реконструйовану типову будівлю трипільської доби. Коли ми приїхали, музей був зачинений, але на дверях є телефони директора і наукового співробітника. Оскільки ми поспішали в Умань, цього разу обмежилися лише оглядом будівлі, але в наступну поїздку хотілося б подивитися експозицію.
Навпроти музею можна побачити пам'ятник повстанню мешканців Легедзина проти червоних.
Борони по боках стели символізують знаряддя, з яким вийшло місцеве населення проти більшовиків. Борони, як я розумію, мали призупинити атаку кінноти. Звісно, повстання зазнало поразки, але пам'ять про те, як приходила в Україну більшовицька влада, має бути збережена.
Ось ми в Софіївці. На фото нижче - жовті дерева, але, як вже казав, їх треба було пошукати:
А ось цю доріжку, викладену бруківкою, бачив на фото
mandrivnicЗміючка:
Водоспад, бачите скільки жовтих дерев? :)
Тарас з сухим листям і Олена біля зеленого клена:
Цікаво, що прогноз погоди на Умань в той день був - сонячно, а на Черкаси - хмарно. Як виїздили було геть похмуро, я вже і не розраховував нічого пофотографувати. Але виявилося, що Умань достатньо далеко від обласного центру, і там справді може бути зовсім інша погода. Умань далека від Черкас не тільки в погодному, а й в культурному плані. Порадувало, що коли пройшлися трохи містом і спитали дорогу в хлопця років 16, він відповів українською. Власне усі уманчани, з якими ми мали нагоду поспілкуватися того дня, відповідали нам українською. На жаль, в Черкасах українську можна почути рідше.